Пряме здобуття заліза, процеси здобуття заліза і сталі безпосередньо з рудних матеріалів, минувши стадію виплавки чавуну в доменних печах. Розвиток П. п. же. пов'язано із скороченням запасів вугілля, що коксується, необхідного для доменного процесу, а також обмеженістю ресурсів металевого лому контрольованої чистоти для виробництва якісної сталі в електропечах. Багаточисельні методи, запропоновані, розроблені і частково здійснені в дослідно-промислових і промислових масштабах в різних країнах, можна класифікувати по вигляду кінцевого продукту відповідно до температурних умов процесу на 3 основних групи: здобуття губчастого заліза при температурах нижче за температуру утворення рідкої фази, коли вся порожня порода руди залишається в кінцевому продукті, що зберігає форму і розміри вихідної руди; здобуття криця при температурах 1250—1350 °С, які нижче точки плавлення металевого заліза, але достатні для розплавлення порожньої породи; здобуття рідкого металу.
Найбільш поширені процеси виробництва губчастого заліза із застосуванням газоподібного відновника: у ретортах (потужність установок, що діють в Мексиці, Бразилії і ін. країнах, близько 1 млн. т в рік); у шахтних печах (потужність промислових установок в США, Канаді ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і ін. країнах близько 1,6 млн. т в рік); у реакторах з киплячим шаром (промислова установка проектною потужністю 1 млн. т в рік побудована у Венесуелі). Здійснені процеси із застосуванням твердого відновника в печах (загальна проектна потужність близько 1,5 млн. т в рік), що обертаються, проте унаслідок невисоких техніко-економічних показників деякі з цих печей зупинені. Сумарна потужність установок для здобуття губчастого заліза різними методами (в основному у вигляді металлізованних окатишей для електросталеплавильного виробництва) оцінюється в 3—4,5 млн. т в рік (1975).
Здобуття криці крічнорудним процесом розвивалося у ряді країн до 60-х рр. 20 ст, але потім втратило промислове значення.
Здобуття рідкого металу здійснене на дослідно-промислових установках продуктивністю до 200—500 тис. т в рік на основі комбінованих процесів, що включають стадії попереднього відновлення заліза в твердому поляганні в трубчастих печах, що обертаються, або конвеєрних машинах і плавки отримуваного губчастого заліза або металлізованних залізорудних окатишей в електропечах. Розробляються одинстадійні процеси здобуття рідкого металу — у конвертері, що обертається, або в стаціонарних установках. Перспективи промислового розвитку П. п. же. обумовлені можливістю організації металургійних підприємств, у тому числі заводів якісної металургії, на базі місцевих ресурсів сировини і палива (головним чином природного газу і вугілля, що не коксується), а також можливістю виробництва губчастого заліза для порошковій металургії . В СРСР в кінці 70-х рр. буде побудований металургійний завод з повним циклом на базі П. п. же. (виробництво губчастого заліза в шахтних печах із застосуванням газоподібного відновника).
Літ.: Внедоменноє здобуття заліза за кордоном, М., 1964; Князеве Ст Ф., Гиммельфарб А. І., Неменов А. М., Беськоксовая металургія заліза, М., 1972.
