Прядильна машина, виробляє пряжу з рівниці або стрічки ; завершує обробку волокнистого матеріалу в прядильному виробництві . По вигляду використовуваного волокна розрізняють П. м. для прядіння бавовни, лубових волокон, шерсті, шовкових відходів. Пряжу з хімічних волокон отримують на машинах для натуральних волокон. Основним для прядіння всіх видів волокон є кільце П. м. безперервної дії, на якій виконуються стоншування напівфабрикату і утворення стрічки, скручування її в пряжу і намотування останньою в пакування. На мал.(малюнок) 1 показана схема двосторонньою кільцевий П. м. для бавовни. Рівниця, що змотується з котушки, поступає в живлячу пару витяжного приладу . стрічка, що Виходить з нього, скручується, отримувана пряжа прямує в нітепроводник, проходить через бігунок, що надівається на кільце, і потім намотується па шпулю або патрон, надіті на веретено . Пряжа виробляється з коефіцієнтом сукання 50—140; частота обертання веретен досягає 10—12 тис. про / мін, діаметр кілець 30—60 мм. Зарубіжні машини мають частоту обертання веретен до 15—17 тис. про / мин. Діаметр кілець 30—70 мм. П. м. Кілець в основному досягли максимальних показників по продуктивності і якості пряжі.
Створені П. м. безверетенного прядіння, на яких здійснюються дискретизація (розділення на окремих волокна) живлячого продукту, транспортування дискретного потоку волокон, складання або згущування їх для формування безперервного продукту, скручування в пряжу і її намотування. З цих машин найбільшого поширення в промисловості набула пневмомеханічна П. м., розроблена в кінці 60-х рр. сов.(радянський) і чехосл.(чехословацький) фахівцями. На мал. 2 показана схема пневмо-механічного П. м. для бавовняно-паперового волокна. Стрічка (або рівниця) прямує живлячим циліндром на валик, що дискретизує (або що розчісує), де вона відокремлюється на окремі волокна або їх групи. Отримуваний дискретний потік волокон подається повітрям по каналу в бистровращающуюся камеру (30—60 тис. об/мін ). У жолобі камери утворюється волокниста стрічка в результаті укладання кільцями потоку волокон, тобто відбувається циклічне складання, що дає вирівнювання лінійної щільності дискретного потоку в 15—20 разів. Обертання камери обумовлює накладення сукання на ділянку стрічки, що сформувалася, що переміщається від внутрішньої стінки камери до отвору направляючої трубки. Готова пряжа відводиться з камери випускними валиками і намотується на бобіну. Пряжа виробляється з коефіцієнтом сукання 160—190. В порівнянні з кільцем пневмомеханічна П. м. має в 2—3 рази велику продуктивність при виробленні пряжі однакової товщини, маса вихідних пакувань досягає 1,5 кг (пакування аналогічної пряжі з кільцевий П. м. важить 120—140 г), що дозволяє в більшості випадків використовувати пряжу безпосередньо в ткацькому виробництві.
Для прядіння гребінної пряжі з шерсті і хімічних волокон створені П. м. з використанням самокруточного прядіння.
Розвиток П. м. безверетенного прядіння направлений на підвищення швидкості прядіння, удосконалення пристроїв, що дискретизують, зниження сукання пряжа при одночасному підвищенні її міцності, на розширення діапазону товщини пряжі, що виробляється, і автоматизацію знімання готових бобін. Про історію розвитку П. м. див.(дивися) в ст. Прядильне виробництво .
Літ.: Вовнопрядильне устаткування, М., 1966; Механічна технологія волокнистих матеріалів, М., 1969; Севостьянов А. Р., Шилова Н. І., Безверетенне прядіння, М., 1969.
