Протитанкова оборона (ПТО), сукупність заходів, направлених на віддзеркалення атак танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів противника і їх знищення. Застосовується у всіх видах бойових дій. ПТО виникла під час 1-ої світової війни 1914—18, до кінця війни вона стала важливим заходом щодо забезпечення бойових дій військ. Для боротьби з танками застосовувався вогонь польової артилерії і використовувалися в'язки ручних гранат. Після війни з впровадженням в 30-х рр. танків в сухопутні війська ряду армій роль ПТО підвищилася. Широкий розвиток ПТО отримала під час 2-ої світової війни 1939—45, особливо в Радянських Озброєних Силах у Велику Вітчизняну війну 1941—45. Радянські війська успішно відображали атаки крупних мас танків німецько-фашистської армії (особливо в Курській битві 1943,Балатонськой оборонної операції 1945 і ін.). ПТО включала: протитанкові опорні пункти рот, об'єднані в батальйонні протитанкові вузли; протитанкові райони, що створюються на танкоопасних напрямах за рахунок спеціальний підрозділів, що виділяються, і частин винищувально-протитанкової артилерії, танків, самохідно-артилерійських установок, вогнеметів і підрозділів інженерних військ із засобами мінування; танкові засідки артилерійські протитанкові резерви, рухливі загони загород; вогонь артилерії, розташованої на танкоопасних напрямах; протитанкові загороди. ПТО створювалася на всю глибину оперативної оборони. У настанні ПТО організовувалася з метою віддзеркалення контратак танків противника. Для боротьби з танками використовувалися: військова артилерія, протитанкова артилерія, танки, самохідно-артилерійські установки, вогнемети, протитанкові рушниці, в'язки ручних гранат і спеціальні протитанкові гранати, пляшки з горючою сумішшю, протитанкові загороди> (див. Загороди військові), артилерійсько-протитанкові резерви і рухливі загони загороди. Проти танків успішно діяла авіація. В кінці 2-ої світової війни набула поширення реактивна некерована протитанкова зброя: у німецько-фашистській армії — фаустпатрони, в армії США — «базука» і ін. Після війни з появою ядерної зброї (2-я половина 50-х рр.) роль танків як головної ударної сили сухопутних військ різко зросла. В результаті масового впровадження у війська нових танків, самохідно-артилерійських установок, бойових машин піхоти, бронетранспортерів і броньованої самохідної артилерії боротьба з ними стає основним вмістом сучасного бою і операцій. Сучасна ПТО ведеться всіма пологами сухопутних військ. Для боротьби з танками і ін. броньованими засобами призначені удари ракетних військ і авіації вогонь військової і протитанкової артилерії, танки, самохідно-артилерійські установки, бойові машини піхоти, протитанкові керовані реактивні снаряди, гранатомети, гранати, безвідкатні знаряддя, вогнемети і різні загороди.
