Промениста рівновага в атмосферах зірок, стан зоряної атмосфери, при якому перенесення енергії в ній здійснюється випромінюванням, причому кожен елемент об'єму атмосфери випромінює стільки ж енергії, скільки і поглинає. Припущення про Л. р. справедливо для більшості зірок, оскільки перенесення енергії іншими способами (конвекцією і теплопровідністю) грає в зоряних атмосферах меншу роль. Визначення фізичних умов в атмосфері при Л. р. зводиться до спільного вирішення рівнянь перенесення випромінювання і променистої рівноваги. До них додається рівняння механічної рівноваги атмосфери під дією сили тяжіння і сил газового і світлового тиску. Робиться також допущення про термодинамічну рівновагу при власній температурі в кожному місці. Вирішення вказаних рівнянь дозволяє визначити зміну щільності і температури з глибиною, а також поле випромінювання в атмосфері зірки. Зокрема, при цьому знаходиться розподіл енергії в безперервному спектрі зірки. Порівнюючи обчислене таким дорогою розподіл енергії в спектрі з наблюденним, перевіряють правильність прийнятої теорії.
При теоретичному визначенні лінійчатих спектрів зірок в рівнянні Л. р. враховується перерозподіл випромінювання по частотах усередині лінії. Теорія дає можливість знайти профіль спектральної лінії, а також її еквівалентну ширину, тобто ширину сусідньої ділянки безперервного спектру, енергія в якому дорівнює повній енергії, поглиненій в лінії. Велике значення має залежність еквівалентної ширини від числа поглинаючих атомів (так звана крива зростання), використання якої дозволяє визначити хімічний склад зоряних атмосфер. По профілях ліній можна судити про обертання зірок, про наявність в їх атмосферах магнітних полів і інших ефектах. Особливе місце в теорії Л. р. займає дослідження зірок з яскравими лініями у спектрах. Такі спектри виникають в оболонках, що викидаються різними нестаціонарними зірками (новими, зірками типа Ве і іншими). Див. також Зірки .
Літ.: Собольов Ст Ст, Курс теоретичної астрофізики, М., 1967; Іванов Ст Ст, Перенесення випромінювання і спектри небесних тіл, М., 1969.
