Прозорість середовища , відношення потоку випромінювання (або, для видимого світла, — світлового потоку ), прошедшего в середовищі без зміни напряму дорога, рівна 1, до потоку, що увійшов до цього середовища у вигляді паралельного пучка. Т. о., високою П. володіють середовища із значним і в основному направленим пропусканням оптичного випромінювання . В діапазоні видимого світла крізь тіла з таких середовищ при відповідних їх геометричних формах предмети видно виразно (у загальному випадку П. є функція довжини хвилі випромінювання; стосовно монохроматичному світлу говорять про монохроматичну П.). П. — міра того, наскільки малу роль грають поглинання і розсіяння випромінювання у середовищі (вплив поверхонь розділу, що обмежують тіла, при визначенні їх П. не враховують). П. відрізняють від пропускання взагалі, т.к. среда може бути непрозора, але в той же час пропускати розсіяне світло (наприклад, тонкі листи паперу). Відповідно, П. пов'язана лише з коефіцієнтом направленого (але не дифузного) пропускання (див. Пропускання коефіцієнт ). В шарі товщиною 1 см П. оптичного кварцу близько 0,999; оптичного скла ~ 0,99—0,995.
