Прогноз науково-технічний, система оцінок можливих цілей і доріг розвитку науки і техніки, очікуваних результатів науково-технічного прогресу, а також необхідних ресурсів. При соціалізмі П. н.-т. — одна з умов підвищень рівня наукової обгрунтованості народно-господарського планерування і управління.
Відповідно до існуючої класифікації П. н.-т. підрозділяються на дослідницьких, програмних і організаційні, які є фактично результатами основних етапів єдиного процесу прогнозування розвитку науки і техніки. Дослідницький прогноз виявляє і формулює нові можливості і перспективні напрями (цілі) розвитку науки і техніки з врахуванням майбутніх потреб суспільства. Завдання програмного етапу прогнозування — формулювання програм можливих дій, направлених на досягнення тих або інших цілей розвитку науки і техніки. У програмному прогнозі дається оцінка можливих термінів і черговості досягнення цілей. На організаційному етапі прогнозування, грунтуючись на закономірностях і тенденціях розвитку науки з врахуванням результатів дослідницького і програмного прогнозів, визначають конкретні умови (фінансові, організаційні, соціальні і ін.), необхідні для виконання в прогнозований період різних варіантів програм і досягнення цілей дослідницьких і проектно-конструкторських робіт. Перераховані вище етапи прогнозів взаємно доповнюють один одного, надаючи в розпорядження тих, хто приймає рішення, методологічно єдину систему даних. Особлива роль організаційних прогнозів полягає в тому, що вони дозволяють зв'язати П. н.-т. з системою підготовки народно-господарських планів і створюють передумови для обліку чинника науково-технічного прогресу при виборі планованого напряму структури і темпів розвитку економіки.
Об'єктами П. н.-т. можуть бути: широкі напрями науково-технічного прогресу (рівень і форми автоматизації виробництва, структура засобів електрифікації і її рівень), окремі проблеми науки) або об'єкти сучасної техніки, розвиток науки як сфери діяльності. Важливим аспектом сучасного П. н.-т. є оцінка соціальних, економічних, екологічних і ін. следствій тих або інших варіантів державної науково-технічної політики.
При складанні прогнозів науки і техніки використовуються методи екстраполяції, експертних оцінок, моделювання і ін. (див. Прогнозування ) . Застосовуються також методи інженерного прогнозування, засновані на аналізі динаміки і тематики структури світового потоку винаходів (патентів). До них примикають як допоміжний засоби методи інформаційного стеження за потоками публікацій і повідомлень. Ці методичні підходи дозволили перейти до створення автоматизованих інформаційних систем безперервного стеження, що постійно діяли, за ходом розвитку областей науково-технічного прогресу і систематично уточнюваного прогнозування перспектив розвитку науки і техніки. Див. також Прогноз економічний .
Літ.: Гмошинський Ст Р., Фліорент Р. І., Теоретичні основи інженерного прогнозування, М., 1973; Добров Р. М., Прогнозування науки і техніки, М., 1969; Ямпольський С. М., Лісичкин Ст А., Прогнозування науково-технічного прогресу, М., 1974.
