Прованс (Provence), історична область на Ю.-В.(південний схід) Франції, на побережжі Середземного моря, переважно у Французьких Альпах. Разом з історичною областю Ніцца утворює плановий економічний район Прованс — Блакитний берег. До складу району входять департаменти Буш-дю-Рон, Вар, Воклюз, Верхні Альпи, Нижні Альпи, Приморські Альпи. Площа 31,8 тис. км 2 . Населення 3,6 млн. чіл. 12 (1974), понад 80% проживає в містах. Головне місто — Марсель, важливі міста — Ніцца, Тулон, Екс, Авіньон. П. — один з швидкорослих індустріальних районів; велике значення в господарстві мають курортна справа і туризм. Основні галузі промисловості: машинобудування (в т.ч. суднобудування), нафтопереробка, нафтохімія, харчова; вони зосереджені головним чином в Марселе і його містах-супутниках Берл''Етан, Лавера, Маріньян; у Фоссюр-заходів створюється чорна металургія. П. дає основну частину видобутку бокситів в країні (район р. Бріньоль); видобуток морської солі, бурого вугілля. На рр. Дюранс, Вердон і ін. — ГЕС(гідроелектростанція). У гірських районах розводять овець і кіз. У долинах і на побережжі морить субтропічне плодівництво (виноград, фрукти і ін.), овочівництво і квітникарство, насадження оливи, ефіромаслічних культур, посіви пшениці; дельта Рони - основний район виробництва рису у Франції. На Ст області головний курортний район країни — Блакитний берег .
А. Е. Слука.
В 2 ст до н.е.(наша ера) територія П., завойована Римом, увійшла до першої римської провінції за Альпами (Provincia Romana; звідси і назва П.). У 5—6 вв.(століття) територія П. завойовувалася вестготами, потім бургундамі; у 536 приєднана до королівства франків. У 855—863 П. — самостійне королівство. У 879 П. увійшов до складу королівства Нижня Бургундія. У тому, що утворився близько 933 об'єднаному Бургундському королівстві П. мав статус графства. У 1113—1246 належав графам Барселоною, в 1246—1481 династії Анжуйськой. Рано розвинуті приморські міста П. (особливо Марсель) перетворилися на крупні центри середземноморської торгівлі. У 1481 П. був приєднаний до Франції, але із збереженням провінційної автономії, королівської, що поступово урізалася владою (у 1489 в П. була встановлена посада губернатора, в 1535 П. був роздільний на сенешальства і т.п.). У 17 ст в П. мали місце значні народні хвилювання (головним чином антиподаткового характеру). У 2-ій половині 17 ст (після придушення повстання 1660 в Марселе) велика частина привілеїв П. була ліквідована. З розділом територій Франції в період Великої французької революції на департаменти провінція П. перестала існувати.
П. в широкому сенсі називали до 16 ст також всю південну частину Франції. У цьому значенні слова П. — колиска своєрідної провансальської культури.
Літ.: Busquet R., Bourrilly V. L., Histoire de la Provence, 4 ed., P., 1966; Histoire de la Provence [Toulouse, 1969].
