Проба

  В більшості країн прийнята метрична система позначення П.; в СРСР вона введена 15 листопада 1927. По цій системі П. позначається числом частин благородного металу в 1000 частинах (по масі) лігатурного сплаву. По каратной системі, прийнятій в США, Великобританії і Швейцарії, 1000-я П. металу відповідає 24 умовним одиницям, званим каратами. До 1927 в Росії існувала золотникова система позначення П. (на основі російського фунта, що містить 96 золотників), по якій П. виражалася ваговою кількістю металу в 96 одиницях сплаву. П. сплавів благородних металів, з яких дозволяється виготовляти ювелірні і ін. виробу, встановлюються законодавчим дорогою. П., прийняті в СРСР для таврування, приведені в таблиці.

Проби металів і сплавів, прийняті в СРСР

  ¹ Сплави у великих кількостях застосовувалися в період Великої Вітчизняної війни 1941—45. ² Сплав найбільш поширений в СРСР. ³ Сплав найбільш поширений в країнах Західної Європи. ⁴ В СРСР практичного значення не має. ⁵ З інтервалом 10 проб.

  П. гарантується державою, для чого вироби обов'язково проходят пробірний контроль (випробування і аналіз) і на них накладаються відтиски пробірних клейм (див. Пробірний аналіз ). Злитки благородних металів тавруються П., визначеною в сплаві. Не підлягають тавруванню ордена, нагородні медалі і монети, хоча П. їх сплавів строго регламентована і контролюється. Контроль за П. сплавів і виробів і таврування в СРСР виконується інспекціями пробірного нагляду .

  В країнах, де встановлений державний пробірний нагляд, торгівля виробами з благородних металів без відтисків пробірних клейм заборонена, а підробка пробірного клейма переслідується законом. Для таврування виробів застосовуються пробірні клейма всіляких форм і малюнків. Малюнок клейма (зазвичай емблема країни, міста і т.п.) поєднується з цифрами проби (наприклад, Великобританія) або з умовними цифрами 1, 2 і т.д., де кожна цифра відповідає визначеною П. (наприклад, Австрія, Аргентина, Болгарія, Угорщина, Камерун, Італія, Нідерланди, Польща, Румунія, Чехословакія, Югославія, Португалія, Мексика); ієрогліфами (Єгипет, Туніс, Туреччина). Інколи П. позначає клеймо лише у вигляді цифр метричної П. (Монголія). У СРСР пробірне клеймо складається з 3 елементів: емблеми (серп і молот на тлі п'ятикутної зірки); тризначних цифр метричної П.; шифру (у вигляді букви), закріпленого за певною інспекцією пробірного нагляду.

  Таврування ювелірно-побутових виробів відоме з середніх століть (наприклад, в Англії і Італії з 15 ст, у Франції з 16 ст). У ряді країн таврування введене в 20 ст (наприклад, в Канаді з 1913, Австралії з 1923). У деяких країнах ювелірно-побутові вироби з благородних металів хоча і тавруються (частіше самими фірмами — виробниками виробів), але контроль за П. з боку держави не обов'язковий або слабкий (наприклад, Австралія, Бельгія, Данія, Італія, Канада, Мальта, США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Швейцарія, Швеція).

  В Росії державне таврування виробів узаконене: срібних — в 1613, золотих — в 1700; у СРСР: платинових — в 1927, паладієвих — в 1956.

  Літ.: Маренков Е. А., Довідник пробірера, М., 1953.

  Л. А. Висоцкий.