Причина (лат. causa), явище, що безпосередньо обумовлює, породжує ін. явище — слідство. На реальному світі всі явища і процеси знаходяться в універсальному зв'язку і взаємодії. Поняття «П.» передбачає виділення деякої групи явищ або системи, в рамках якої встановлюється причинне відношення між певними явищами і процесами. Кожне явище знаходить своя підстава в деяких інших і визначається ними як своїми П. В процесі пізнання дослідник неминуче виходить за кордони простого опису фактів, звертаючись до з'ясування закономірностей їх виникнення, розвитку, функціонування, відшукуючи ті П., які визначають готівку відповідних властивостей даного об'єкту. Рух думки від опису до причинного пояснення є рух пізнання від зовнішнього до внутрішнього, від явища до суті. П., будучи основою і суттю слідства, виступає в ролі початкового і визначаючого елементу взаємозв'язку явищ. Існує незліченне різноманіття форм взаємозв'язку і взаємообумовленості явищ і, відповідно, різноманіття видів П. В сучасній науці класифікація П. виробляється по самих різних ознаках. Так, відповідно до природи причинних стосунків П. підрозділяють на ідеальних і матеріальних, інформаційних і енергетичних, динамічних і статистичних, простих і складених, одинфакторних і багатофакторних, системних і несистемних зовнішні і внутрішні, головні і неголовні, об'єктивні і суб'єктивні і так далі
Прийнято відокремлювати П. від умов їх дії. В області суспільних наук П. відрізняються від приводів — процесів, сприяючих їх прояву. Розгляд всього різноманіття навколишніх явищ приводить до уявлення про причинність як фундаментальну межу дійсності (див. Причинність і літературу при цій статті).
