Природний територіальний комплекс , географічний комплекс, геосистема, закономірне поєднання природних, географічних компонентів (земної кори з властивим їй рельєфом, води, повітряних мас, грунтів, співтовариств живих організмів), створюючих цілісну матеріальну систему; одне з основних понять фізичній географії, широко вживане в ландшафтоведенії і загальному землезнавстві . Окремі компоненти природного середовища в межах П. т.к. развіваются як частини цілого. Їх взаємозв'язки виражаються в обміні речовиною і енергією. Зміна навіть одного з компонентів часто викликає перебудову всього П. оскільки
В той же час П. т.к. обладают певною стійкістю, вони мають тенденцію відновлюватися після їх порушення зовнішніми агентами (в т.ч. і дією людини). П. т.к. относятся до різних рівнів (рангам): планетарному (географічна оболонка), регіональному (ландшафтна зона, провінція, окремий ландшафт), топологічному (місцевість, урочище, фація). П. т.к. регионального і топологічного рівнів — структурні частини географічної оболонки, результат процесу її диференціації. З ін. сторони, будь-який П. т.к. висшего рангу можна розглядати як вираження інтеграції П. т.к. нізших рангів.
