Придушення перешкод радіоприйому, максимально можливе зменшення спотворюючої дії на сигнал перешкод радіоприйому . Методи П. п. р. засновані на використанні відмінності перешкод від сигналу формою (зокрема, по спектру і тривалості), по рівню амплітуд і потужностей, за часом вступу на вхід радіоприймача, по напряму приходу і поляризації. Чим більше це відмінність, тим більше принципових можливостей для П. п. р.
Якщо в місці прийому можна отримати зведення про всі параметри перешкоди у будь-який момент часу, то вона може бути пригнічена з будь-якою мірою точності. Для цього в радіоприймачі формують коливання, формою і величині тотожні коливанням перешкоди, що поступають з антени разом з сигналом, але що мають протилежну полярність. При подачі сформованих коливань в основний канал радіоприймача відбувається компенсація перешкоди. У реальних умовах на вхід радіоприймача поступає сукупність перешкод різного вигляду (т.з. потік перешкод), до яких неминуче додаються його власні шуми. Параметри потоку перешкод найчастіше змінюються за випадковими законами. Компенсаційний метод П. п. р. виявляється ефективним лише тоді, коли в потоці переважають аддитивні перешкоди з параметрами, що регулярно змінюються в часі. Цей метод використовують, наприклад, для придушення деяких видів індустріальних і атмосферних перешкод.
В тих випадках, коли ефективна компенсація перешкод неможлива, застосовують інші методи П. п. р.: відносно прості методи частотної фільтрації, тимчасової селекції і амплітудного обмеження, засновані на відмінності сигналу і перешкоди відповідно по частотному спектру, часу приходу і рівню, і такі складні для реалізації методи, як синхронне детектування і кореляційний прийом, а також використовують приймальні антени з вузькою діаграмою спрямованості, що найдоцільніше, коли сигнал і перешкода «приходять» до антени з різних напрямів.
Літ.: Гуткин Л. С., Теорія оптимальних методів радіоприйому при флуктуаційних перешкодах, М. — Л., 1961; Харкевіч А. А., Боротьба з перешкодами, М., 1963.
