Прелюдія , прелюд (позднелат. praeludium, від латів.(латинський) praeludo — граю заздалегідь, на пробу, роблю вступ), інструментальна музична п'єса, переважно сольна. Спочатку П. була невеликий вступ до якої-небудь музичної п'єси, що виконувався на лютні, струнному клавішному інструменті або органі. Для П., особливо ранньою, характерні імпровізационность, вільне розгортання, фігурационная розробка матеріалу, вживання від початку до кінця єдиного типа фактури, що зближує її з жанром етюда . Такі п'єси часто носили і ін. назви, наприклад преамбула, інтрада, ричеркар, фантазія і т.п. З 18 ст П. стали створюватися і як самостійні п'єси головним чином для струнного клавішного інструменту; в той же час, перш за все в творчості І. С. Баха, склався стійкий малий цикл прелюдія — фуга. Бах затвердив також типа великого циклу прелюдій і фуг, що охоплює всю мажорну і мінорну тональність (1-й і 2-й томи «Добре темперованого клавіру»). Подібні цикли створювалися і згодом («24 прелюдії і фуга» Шостаковича для фортепіано). Виник і цикл лише прелюдій, також у всій тональності (твори Ф. Шопена, А. Н. Ськрябіна, До. Дебюссі, Д. Б. Кабальовського і ін.).
