Посібник
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Посібник

Посібник, в СРСР грошова виплата, яка виробляється громадянам у випадках, передбачених законодавством; одна з форм матеріального забезпечення в старості, при хворобі і втраті працездатності, а також в деяких ін. випадках. Залежно від мети виплати П. діляться на 3 групи: 1) П. старезним і інвалідам, не одержуючим державну пенсію і що не має ін. джерел коштів для існування; інвалідам з дитинства; хворим лепрою . На відміну від пенсії, призначення і виплата цих П. не обумовлені колишній трудовій або іншою суспільно корисною діяльністю, вони встановлюються лише у зв'язку з настанням непрацездатності з тим, щоб матеріально забезпечити громадян, які по яких-небудь причинах не отримують пенсію, але через старість або поганий стан здоров'я потребують турботи суспільства.

  2) П. тимчасово непрацездатним, а також вагітним жінкам і породіллям. Їх мета — відшкодувати (повністю або в значній частині) заробіток, втрачений що працює унаслідок тимчасової непрацездатності, а жінкою, крім того, унаслідок звільнення її від роботи на період відпустки по вагітності і пологам. П. по тимчасовій непрацездатності виплачуються робочим, службовцям, колгоспникам при хворобі або каліцтві, санаторно-курортному лікуванні (якщо відпустки недостатньо для лікування і проїзду в санаторій і назад), при догляді за хворим членом сім'ї, карантині, тимчасовому переведенні на ін. роботу у зв'язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням, при протезуванні в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства. П. видається, як правило, з 1-го дня втрати працездатності і до її відновлення або зі встановлення лікувально-трудовою експертною комісією інвалідності. При тимчасовій непрацездатності унаслідок побутової травми П. виплачується починаючи з 6-го дня непрацездатності. При приміщенні в стаціонар протезно-ортопедичного підприємства П. видається за весь час знаходження в стаціонарі, але не більш ніж за 30 днів. П. по догляду за хворим членом сім'ї видається по загальних правилах не більше ніж за 3 дні, а по догляду за хворим дитям у віці до 14 років — за триваліший період (див. також ст. Листок непрацездатності ) .

  Розмір П. залежить від причини настання тимчасової непрацездатності. При трудовому каліцтві або професійному захворюванні П. видається у розмірі повного заробітку. При загальному захворюванні або каліцтві, не пов'язаному з роботою, розмір П. диференціюється залежно від тривалості безперервного стажу: при безперервному стажі до 3 років П. складає 50% заробітку; від 3 до 5 років — 60% як для робітників (службовців), так і для колгоспників; від 5 до 8 років — 80% для робітників і службовців, 70% — для колгоспників; понад 8 років — 100% для робітників і службовців і 90% — для колгоспників. Відповідно до постановою Ради Міністрів СРСР від 13 грудня 1974 робітником і службовцем, що має на утриманні 3 і більш за дітей, що не досягли 16 років (що вчаться — 18 років), з 1 грудня 1975 П. по тимчасовій непрацездатності у всіх випадках виплачується у розмірі 100% заробітку, незалежно від тривалості трудового стажу.

  Розмір П. робітникам (службовцем), колгоспникам, що не досягли 18 років, у всіх випадках не може бути менше 60% заробітку; інвалідам війни виплачується 100% заробітку незалежно від тривалості безперервного стажу.

  Робітником і службовцем — нечленам профспілки П. видається в половинному розмірі вказаних вище норм (окрім випадків настання непрацездатності унаслідок трудового каліцтва або профзахворювання).

  П. по вагітності і пологам виплачується всім жінкам, у тому числі нечленам профспілки, у розмірі повного заробітку незалежно від тривалості безперервного трудового стажу.

  3) П. для сімей, що мають дітей: щомісячні і одноразові П. багатодітним і самотнім матерям; щомісячні П. на дітей малозабезпеченим сім'ям; щомісячні П. на дітей військовослужбовців термінової служби. Багатодітні матері отримують щомісячні П. при народженні четвертого і кожного наступного дитяти; крім того, їм виплачується одноразове П. при народженні третього і кожного наступного дитяти (від 20 до 250 крб.). Державне П. самотнім матерям виплачується до досягнення дітьми 12 років; розмір його залежить від числа дітей. Малозабезпечені сім'ї отримують П. на всіх дітей у віці до 8 років у розмірі 12 крб. в місяць на кожного дитяти. Посібник на дітей військовослужбовців термінової служби призначається на весь термін такої служби.

  Окрім перерахованих вище за П., встановлені такі одноразові П. як, наприклад, П. на народження дитяти, П. на поховання. Виплата П. забезпечується державою за рахунок засобів, що щорік асигнуються по державному бюджету СРСР, у тому числі засобів по бюджету державного соціального страхування, без яких-небудь вирахувань із заробітку трудящих.

  Літ.: Соціальне страхування в СРСР, під ред. До. С. Батигина, М., 1973.

  М. Л. Захаров.

 

  В більшості сучасних буржуазних держав введена виплата П. за системою державного соціального страхування. Це є результатом класової боротьби робочого класу, а не зміною характеру капіталістичних буд, як це зображається буржуазною і реформістом пропагандою. Система П., як і вся буржуазна система соціального страхування, є далеко не повною і охоплює не всі категорії трудящих. У ряді капіталістичних країн відсутні багато видів П., життєво необхідних для трудящих. Наприклад, в США не виплачуються родинні посібники, лише в 6 штатах введені П. по хворобі і лише в одному — П. по вагітності і пологам. Посібники з безробіття є в дуже небагатьох країнах. Крім того, деяким категоріям трудящих, у тому числі з.-х.(сільськогосподарський) робітником, право на П. у ряді країн взагалі не надається. Виплата П. в капіталістичних країнах виробляється із страхових фондів, в які робітники і службовці зобов'язані регулярно робити страхові внески. Розмір вирахувань із зарплати трудящих лише на страхування по тимчасовій непрацездатності складає у Франції, Австрії, Японії 3,5%, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — 4—4,5%, в Нідерландах — 5,5%. У Австралії і Новій Зеландії П. по хворобі і безробіттю виплачуються без утримання внесків із заробітку працівників, проте право на здобуття цих П. мають не всі трудящі, а лише особи, які після особливої перевірки офіційно визнаються такими, що мають потребу.

  Сама виплата П., що належить, також пов'язана з рядом обмежень. Посібники нараховуються не з першого дня втрати заробітку, а після виділення т.з. періоду чекання (2—7 днів). У багатьох країнах (Великобританія Австрія, Норвегія, Канада, Ісландія і в більшості штатів США) період чекання існує навіть для здобуття П. по трудовому каліцтву. П. виплачуються, як правило, не більше 26 тижнів. Розмір П. по тимчасовій непрацездатності формально складає від 50 до 75% зарплати, проте фактично він значно нижчий, т.к. не може перевищувати максимальної межі П. У ряді країн розмір П. різко скорочується при госпіталізації працівника. У деяких країнах (Великобританія Швеція, Норвегія, Ірландія) розмір П. встановлений не у відсотках до заробітної плати, а в твердих сумах, єдиних для всіх застрахованих, що особливо несприятливо для трудящих в умовах постійної інфляції.

  Ст І. Усенін.