Порт-Артура оборона , героїчна оборона фортеці Порт-Артур 27 січня (9 лютого) — 20 грудня 1904 (2 січня 1905) під час російсько-японської війни 1904—05 . В 1898 царський уряд Росії орендував на 25 років частину Ляодунського півострова (Квантунський півострів) з Портом-Артуром (нині Люйшунь ) . Будівництво зміцнень в Порту-Артурі (проект полковника До. І. Велічко) через відсутність засобів почалося лише в 1901 (до січня 1904 на приморському направленні з 25 батарей було побудовано 9 довготривалих і 12 тимчасових; на сухопутному — з 6 фортів, 5 зміцнень і 5 довготривалих батарей було закінчено лише 1 форт, 3 зміцнення і 3 батареї). З 552 знарядь в бойовій готовності було 116. Гарнізон Квантунського півострова складався з 4-ої і 7-й Вост.-Сибирских стрілецьких дивізій. Начальник Квантунського укріпленого району був генерал-лейтенант А. М. Стессель, комендантом фортеці — генерал-лейтенант До. Н. Смирнов, начальник сухопутної оборони — генерал-лейтенант Р. І. Кондратенко, що з'явився організатором і натхненником П.-А. о. У Порту-Артурі на початок війни знаходилася 1-я Тихоокеанська ескадра під командуванням віце-адмірала О. В. Старка [7 броненосців, 9 крейсерів (в т.ч. 3 старих), 24 міноносці, 4 канонерські човни, 2 мінних загороджувача, 2 мінних крейсера]. У ніч на 27 січня (9 лютого) 1904 10 японських міноносців раптово атакували російську ескадру, що стояла із-за безпечності командування без охорони на відкритому зовнішньому рейді, і пошкодили 2 броненосці і 1 крейсер. Вранці до Порту-Артура підійшли головні сили японського флоту під командуванням адмірала Х. Того (6 броненосців, 5 броненосних крейсерів, 4 крейсера), розраховуючи знищити ослаблену російську ескадру, але під вогнем її кораблів і берегових батарей вимушені були відійти. 24 лютого (8 березня) прибув новий командувач Тихоокеанським флотом віце-адмірал С. О. Макаров, що вжив рішучі заходи по посиленню оборони бази і підвищенню бойової активності ескадри. Але вже 31 березня (13 квітня) Макаров загинув. Пасивність що взяв командування ескадрою контр-адмірала В. К. Вітгефта дозволила японцям безперешкодно почати 22 квітня (5 травня) в районі Біцзиво висадку 2-ої армії генерала Я. Оку, яка, не зустрівши опору, перерізувала ж. д.(залізниця) на Порт-Артур, 13 (26) травня японські війська, завдяки значній перевазі в силах (близько 35 тис. чіл. проти 3800 чіл. у росіян), захопили російські позиції на Цзіньчжоуськом перешийку, що прикривали далекі підступи до Порту-Артура. Російські війська відступили на позиції по лінії затоки Лунаантань, село Суанцайгоу. Опасаючись удару головних сил російської армії з С., противник залишив проти Порт-Артура одну дивізію, а 3 передислокував на С. Направленний для підтримки Порт-Артура 1-й Сибірський корпус під командуванням генерала Г. К. Штакельберга (близько 30 тис. чіл.) із-за невмілого керівництва потерпів поразку під Вафангоу 1—2 (14—15) червня. Для захвату Порт-Артура японцями була створена 3-я армія генерала М. Ноги, яка 13 (26) червня почала настання і до 17 (30) липня вийшла на ближні підступи до фортеці, почавши її облогу, До цього часу її гарнізон налічував близько 50,5 тис. чіл. (з них 8 тис. моряків), 646 знарядь (в т.ч. 350 кріпаків) і 62 кулемети. Противник мав близько 70 тис. чіл., близько 400 знарядь (в т.ч. 198 облогових) і 72 кулемети. 28 липня (10 серпня) російські кораблі знов зробили спробу прорватися до Владивостока [перша спроба була проведена 10 (23) червня], але після невдалого бою в Жовтому морі повернулися в Порт-Артур, де активно підтримували своїм вогнем сухопутні війська при обороні фортеці, передавали у війська артилерію і людський склад для посилення оборони. 6 (19) серпня противник почав штурм російських позицій. У запеклих боях, що тривали до 11 (24) серпня, йому ціною великих втрат (близько 15 тис. чіл.; русявий.(російський) втратили понад 6 тис. чіл.) удалося лише в окремих місцях уклинитися у головну лінію обводу фортеці. 6—9 (19—22) вересня японські війська зробили 2-й штурм. Зазнавши великих втрат (7,5 тис. чіл. проти 1,5 тис. чіл. у росіян), ворог захопив 3 зміцнення — Кумірненський і Водопровідний редути і висоту Довгу; головний об'єкт їх атаки — гора, що панувала над містом, Висока — встояв. З 18 вересня (1 жовтня) почався обстріл Порт-Артура з 11-дюймових гаубиць, що руйнували бетонні каземати фортеці, не розраховані на такий калібр знарядь. Під час 3-го штурму 17—18 жовтня (30—31 жовтня) японські війська змогли зайняти лише декілька другорядних зміцнень. Отримавши поповнення, противник 13 (26) листопада відновив штурм, направивши головний удар проти гори Високою, 22 листопада (5 грудня), не дивлячись на героїзм захисників, опанував її і почав знищення артилерійським вогнем уцілілих кораблів ескадри, замкнутої на внутрішньому рейді. 2 (15) грудня загинув генерал Р. І. Кондратенко зі своїми найближчими помічниками. Начальником сухопутної оборони був призначений генерал А. В. Фок — прибічник капітуляції фортеці. 16 (29) грудня відбулося засідання військової ради, більшість учасників якого висловилися за продовження оборони. Проте, не дивлячись на це, Стессель підписав 20 грудня 1904 (2 січня 1905) капітуляцію. У полон попало близько 25 тис. чіл. Героїчна оборона Порт-Артура відвернула близько 200 тис. чіл. з маньчжурського стратегічного напряму. Втрати японських військ склали понад 110 тис. чіл. і 15 бойових кораблів; 16 кораблів отримали серйозні пошкодження.
В ході боїв під Портом-Артуром отримала подальший розвиток оборона із застосуванням інженерних споруд і загород, вперше були сконструйовані і застосовані міномети і ручні гранати, а при віддзеркаленні нічних штурмів — прожектори. Політичне значення падіння Порт-Артура В. І. Ленін оцінив як свідоцтво кризи самодержавства. «Не російський народ, а самодержавство прийшло до ганебної поразки. Російський народ виграв від поразки самодержавства. Капітуляція Порт-Артура є пролог капітуляції царизму» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 9, с. 158).
Літ.: Ленін Ст І., Падіння Порт-Артура, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 9; його ж, Доповідь про нову економічну політику, там же, т. 44: Сорокин А. І., Оборона Порт-Артура, 3 видавництва, М., 1954; Шварц А. Ст, Романовський Ю. Д., Оборона Порт-Артура, ч. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1908—1910; Російсько-японська війна 1904—1905, т. 8, ч. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1910.
