Породи деревинні, береза, ялина, дуб, сосна і ін. пологи деревних рослин. Представлені різними життєвими формами — деревами, чагарниками, чагарничками. Висота дерев залежно від видових особливостей і умов зростання — від декількох десятків сантиметрів (карликові верби) до 100 м-код і більш (секвойя, евкаліпт): дерева 1-ої величини — більше 25 м-код (ялина, модрина, дуб і ін.), 2-й, — від 15 до 25 м-код (клен польової) і 3-й —до 15 м-кодом (яблуня). У лісу дерева 1-ої величини складають перший ярус древостоя, дерева 2-ої величини розташовуються зазвичай в другому ярусі, зрідка уклинюючись в запону першого ярусу, 3-ої величини — в третьому ярусі, а інколи і в підліску (якщо вони представлені чагарниковими формами). Висота чагарників від 0,8 до 6 м-код, чагарничків — від 5 до 60 див. П. д. також значно розрізняються діаметром ствола — від менше 1 см (наприклад в брусниці) до декількох (наприклад в баобаба).
Більшість деревних рослин з добре розвиненими листовими пластинками (дуб, липа і ін.) називаються листяними породами; з вузькими голковидним або лусковидним листям (хвоєю) — хвойними (ялина, сосна, туя). В деякого листя П. д. листя зредуковане до горбків (саксаул). Листя П. д. залежно від розміру листової пластинки підрозділяють на дрібнолистих (береза, осика) і широколистяних (дуб, липа, клен). Відповідно і ліси, що утворюються ними, — дрібнолисті і широколистяні. П. д., зберігаюче листя (хвою) протягом декількох років, називаються вічнозеленими (більшість хвойних порід, багато листяних рослин тропічного і субтропічного клімату — евкаліпт, магнолія, лавр, пальми, фікус і ін.). Літньозелені, або листопадні, породи (більшість листяних дерев помірного клімату — береза, ільмовиє, клен, з хвойних — модрина) скидає листя на зиму.
Все П. д. — багатолітні. Тривалість життя їх від декількох десятків років (вільха сіра, деякі види верби) до 3—5 тис. років (секвойя, баобаб). По відношенню до світла П. д. бувають тіньовитривалі (ялиця, тис, граб), світлолюбні (модрина, береза). Тіньовитривалі хвойні П. д. (ялина, ялиця, сосна кедрова сибірська) утворюють темнохвойниє ліси, світлолюбні хвойні (сосна звичайна, модрина) — светлохвойниє ліси. Зимостійкі П. д. переносять морози до 40—60 °С, а також промерзання і зимове висушення (модрина, сосна, береза); холодостійкі — морози до 30 °С (дуб, липа); теплолюбиві виростають в умовах м'яких зим з температурою не нижче 20 °С (явір, черешня), дуже теплолюбиві гинуть при мінусових температурах (пальма і ін.).
Породи, що добре переносять сухість повітря і грунту, — ксерофіти (саксаул, солянка, сосна); що вимагають великої кількості вологи — гигрофіти (вільха чорна, багато видів верби). Одні породи зростають лише на досить родючих грунтах (дуб, ялиця, липа), інші — мало вимогливі до грунтових умов. Деякі П. д. потребують підвищеного вмісту в грунті солей кальцію — кальцефіли (наприклад, модрина Сукачева), інші — не переносять винищити в грунті — кальцефоби (каштан). Газостійкість П. д. різна: більш газоустойчиви породи, що скидають листя, менш газоустойчиви — вічнозелені. П. д. з добре розвиненою кореневою системою — вітростійкі (дуб, модрина), з поверхневою кореневою системою — вітрувальні (ялина). Різне відношення П. д. до хвороб і пошкодження комахами.
За господарською значимістю і місцем, займаним в насадженнях, П. д. ділять на головних (дуб, сосна, ялина) і супутніх (липа, клен і ін.). В одних порід деревина щільна, важка, з добре вираженим ядром і заболонню, відрізняється міцністю, високими фізіко-механічнімі властивостями і довговічністю (дуб, модрина), в інших — вона легка, без ядра, менш міцна і менш довговічна (ялина, ялиця). Забарвлення деревини різне: наприклад, в осики, їли — майже біла, сосни — з червонуватим ядром і жовтуватою заболонню, груші — рожева, секвойї і тиса — червона, платана — коричневе ядро з сріблястими серцевинними променями. Деревина деяких П. д. відрізняється високою декоративністю. Так, в горіха волоського (особливо з кацов), карельської берези, явора має дуже красивий малюнок і високо цінується як обробний матеріал, застосовується для виготовлення художніх виробів. При використанні П. д. у озелененні враховують їх загальні декоративні властивості (архітектоніку крони, сезонне забарвлення листя, квіток, плодів), розміри, життєву форму, здатність виносити стрижку, газостійкість і т.д.
