Попів Михайло Родіонович [14(26) .11.1851, сіло Глафіровка, нині Ворошиловградської області, — 4(17) .1.1909, Петербург], російський революціонер-народник. Син священика. Вчився в Екатерінославськой духовної семінарії (1868—72) і Медико-хірургічної академії (1872—76). У 1876 брав участь в «ходінні в народ», один із засновників «Землі і воля» . При розколі «Землі і волі» в 1879 прилучився до «Чорному переділу», але незабаром встановив зв'язок з народовольцями і разом з Д. Буцинським керував в Києві об'єднаним революційним кружком народовольців і чернопередельцев. У лютому 1880 арештований і в липні засуджений до страти, заміненою безстроковою каторгою. До 1882 знаходився в Карійськой каторжній в'язниці, потім в Алексєєвськом равеліні, з 1884 до жовтня 1905 в Шліссельбурзькій фортеці. Автор «Записок земльовольца» (1933).
Літ.: Галлерея шліссельбурзьких в'язнів, ч. 1, СП(Збори постанов) Би. 1907; Фігнер Ст Н., Збережена праця, т. 1—2, М., 1964.
