Попів Микола Миколайович [24.12.1890 (5.1.1891) — 10.2.1938], учасник революційного руху в Росії, радянський історик. Член Комуністичної партії з 1919. Народився в Кутаїси в сім'ї вчителя. З 1906 член РСДРП, меншовик; вів роботу у Владикавказі (нині Орджонікідзе), Харкові, Москві. У 1911 арештований, засланий в Іркутську губернію. У 1917—19 член Харківського комітету і ЦК РСДРП меншовиків. У 1919—20 виконував доручення НКИД РСФСР в Закавказзя. З 1920 в Харкові член редколегії газети «Комуніст» — органу ЦК КП (б) В, з 1921 секретар губкома КП (б) В. У 1922—27 в апараті ЦК КП (б) В, в 1924—26 редактор газети «Комуніст», ректор інституту марксизму. У 1928—29 в апараті ЦК ВКП (б) і МК. У 1929—33 член редколегії «Правди». У 1933—37 секретар ЦК КП (б) В; був членом Політбюро і Оргбюро ЦК КП (б) У. Делегат 10, 11, 13—17-го з'їздів ВКП (б); з 1930 кандидат в члени ЦК ВКП (б). Делегат 5—7-го конгресів Комінтерну. Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР і ВУЦИК. Основні праці по історії партії [«Нариси історії РКП (б)», 1926; «Нариси історії КП (б) В», 1928].
