Попів Михайло Григорович [5(17) .4.1893, Вольськ, нині Саратовської області, — 18.12.1955, Ленінград], радянський ботанік, член-кореспондент АН(Академія наук) УРСР (1945). Закінчив університет Петрограду (1917). Викладав в Саратовському і Ташкентському університетах (1917—1927). Працював у Всесоюзному інституті рослинництва, Казахській філії АН(Академія наук) СРСР і Батумському ботанічному саду (1927—40). Професор університетів в Самарканді (1940—44), Києві (1944—45), Львові (1945—48). Завідувач сектором Сахалінської філії АН(Академія наук) СРСР (1948—50), завідувач лабораторією Східносибірської філії АН(Академія наук) СРСР (з 1950). Основні праці по філогенії, систематиці і історичній географії квіткових рослин, флорі Середньої Азії, Казахстану, Карпат, Сибіру і Далекого Сходу. Розробляв вчення про роль гібридизації в еволюції рослин.
Соч.: Ізбр. соч.(вигадування), Аш., 1958; Нарис рослинності і флори Карпат, М., 1949; Основи флорогенетіки, М., 1963.
Літ.: Ліпшиц С. Ю., Світлій пам'яті М. Р. Попова, «Ботанічний журнал», 1956, т. 41 № 5, с. 736—769 (є літ.(літературний)).
