Попок Яків Абрамович [20.9(2.10) .1892 — 28.7.1938]. радянський партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1909. Народився в селі Хиславічи, нині Смоленської області. З міщан. Партійну роботу вів на Україні. Неодноразово заарештовувався, в 1911—14 був в засланні. У 1915 мобілізований в армію, вів революційну агітацію серед солдатів. У 1917 голова Хиславічського комітету РСДРП (б). Після Жовтневої революції 1917 голова Калачинського укома партії, потім працював в Моссовете. У 1919—21 начальник політвідділу 2-ої Кінармії, член РВС(Реввоєнрада) Північно-кавказького військового округу. У 1921—22 голова губпрофсовета в Пскові, в Брянську. У 1922—24 вчився в Комуністичній академії. У 1924—29 секретар Златоустовського, Амурського, Читинського окружкомів партії. З 1929 в апараті ЦК ВКП (б). У 1930—37 1-й секретар ЦК КП (б) Туркменістану. З 1937 секретар обкому ВКП (б) автономної республіки німців Поволжья. Делегат 15—17-го з'їздів ВКП (б), на 17-м-коді обирався членом Центральної ревізійної комісії. Член ВЦИК. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна.
