Політична організація суспільства, система політичних установ державно-організованого суспільства. Політичного характеру організація суспільства набуває з виникненням класів і появою держави. В ході історії П. о. о. ускладнюється і в розвиненому суспільстві поряд з державою як основною ланкою включає партії, профспілки, церкву і ін. організації і рухи, переслідуючі політичні цілі, а також норми, політичні традиції і установки, що зв'язують П. о. о. в систему і забезпечують її функціонування. Діяльність установ і інститутів, складових П. о. о., охоплює всі суспільні стосунки, що складаються в процесі здійснення політичної влади. Як синонім П. о. о. уживається також поняття «Політична система суспільства».
Політична організація експлуататорського суспільства відображає його класово антагоністичний характер. Домінуючу роль в ній грає механізм диктатури панівного класу, який в умовах сучасного капіталістичного суспільства охоплює державу, буржуазні і реформістів партії, підприємницькі союзи («групи тиску»), церковні установи, «жовті» профспілки, різні суспільства і рухи, переслідуючі політичні цілі. Механізму диктатури монополій робочий клас і ін. шари трудящих протиставляють свої політичні організації і перш за все комуністичні і робочі партії.
Многозвенность П. о. о. в умовах капіталізму використовується буржуазною і реформістом ідеологією для виводів про «плюралістичний» характер політичної влади в цьому суспільстві і навіть «розпиляло», «дифузії» влади між організаціями різних класів. Насправді монополістичний капітал, захопивши ключові позиції в економіці, не ділить ні з ким політичну владу. Йому підконтрольна держава, якій належить монополія політичної влади в суспільстві. Апарат державної влади тісно взаємодіє з ін. ланками П. о. о., перш за все з основними буржуазними і правосоциалістічеськимі партіями, що є важливим важелем ідеологічної дії на маси, політичного маніпулювання ними. В умовах державно-монополістичного капіталізму посилюється взаємодія державного механізму з підприємницькими союзами і ін. промонополістичними групами тиску. Монополістичний капітал прагне всіляко обмежити роль і місце організації робочого класу і ін. трудящих в П. о. о., звести до мінімуму їх дію на державно-політичне життя, про що наочно свідчать переслідування у ряді країн комуністичних і робочих партій і організацій, що примикають до них.
Перемога соціалістичній революції веде до утворення П. о. о. нового типа, що відображає соціально-економічну, політичну і ідеологічну єдність суспільства.
В політичну організацію соціалістичного суспільства входять: комуністична партія як її керівна і напрямна сила; система органів державної влади і управління; громадські організації — профспілки, комсомол, кооперація, творчі союзи і ін. У конкретно-історичних умовах тієї або іншої соціалістичної країни П. о. о. може мати і свої особливості. Так, наприклад, в деяких соціалістичних країнах до складу П. о. о. входять декілька партій, такі специфічні органи, як народний (національний) фронт, і т.п. В умовах соціалізму П. о. о. проходіт ряд етапів в своєму розвитку. У перехідний від капіталізму до соціалізму період вона виступає як система диктатури пролетаріату . Розвинене соціалістичне суспільство характеризується подальшим вдосконаленням П. о. о.; комуністична партія, що виникла як партія робочого класу, перетворюється на партію всього народу, і її керівна роль ще більш зростає; державний механізм відображає загальнонародний характер соціалістичної державності. Як наслідок зростання свідомості і активності широких верств населення посилюється роль громадських організацій. Найважливішими цілями політичних організацій соціалістичного суспільства є максимально широке залучення трудящих у вирішення справ суспільства і держави, створення на цій основі стрункої і ефективної системи управління соціальними процесами.
Основна закономірність розвитку політичних організацій соціалістичного суспільства — це послідовне вдосконалення, розвиток соціалістичної демократії. Боротьба за побудову комунізму неотделіма від всестороннього розвитку соціалістичної демократії, зміцнення Радянської держави, вдосконалення всієї системи політичної організації суспільства.
Літ.: Програма КПРС (Прийнята XXII з'їздом КПРС), М., 1974; Політична організація радянського суспільства, М., 1967; Білих А. До., Політична організація соціалістичного суспільства, Л., 1971; Денісов А. І., Соціалістична революція і політична організація суспільства, М., 1971; Топорнін Би. Н., Політична система соціалізму, М., 1972.
