волокна Поліамідниє, синтетичні волокна, формовані з розплавів або розчинів поліамідів . Зазвичай для виробництва П. ст використовують лінійні аліфатичні поліаміди з молекулярною масою від 15 000 до 30 000 (найчастіше полікапроамід і полігексаметіленадіпінамід ) . З кінця 60-х рр. 20 ст налагоджений випуск П. ст з ароматичних поліамідів, що володіють високою термостійкістю. Технологічний процес здобуття П. ст включає три основні етапи: синтез полімеру, формування волокна (про методи формування див.(дивися) Волокна хімічні ) і його текстильну обробку.
П. ст характеризуються високою міцністю при розтягуванні, відмінною стійкістю до стирання і ударних навантажень. Стійкі до дії багатьох хімічних реагентів, добре протистоять біохімічним діям, забарвлюються багатьма фарбниками. Максимальна робоча температура волокон з аліфатичних поліамідів 80—150 °С, волокон з ароматичних поліамідів — 350—600 °С. П. ст розчиняються в концентрованих мінеральних кислотах, фенолі, крезолі, трихлоретані, хлороформі і ін.
П. ст малогигроськопічни, що є причиною їх підвищеною електрізуємості. Вони погано стійкі до термоокислітельним дій і дії світла, особливо ультрафіолетових променів. Для усунення цих недоліків в поліаміди вводять різні стабілізатори.
П. ст використовуються у виробництві товарів широкого вжитку, шинного корду, гумотехнічних виробів, фільтрувальних матеріалів, риболовних сітей, щетини, канатів і ін. Великого поширення набули текстуровані (високооб'ємні) нитки з П. ст
П. ст випускають у вигляді безперервних ниток або штапельних волокон в багатьох країнах під наступними торгівельними назвами: волокна з полікапролактаму — капрон (СРСР), найлон-6 (США), перлон (ФРН), дедерон (ГДР), амілан (Японія) і др.: волокна з полігексаметіленадіпінаміда — анід (СРСР), найлон-6,6 (США), родіа-найлон (ФРН), ніплон (Японія) і др.; волокна з ароматичних поліамідів — номекс (США).
Світове виробництво П. ст склало в 1973 близько 2700 тис. т.
Літ.: Енциклопедія полімерів, т. 2, М., 1974, с. 722.
