Полігексаметіленадіпінамід , [—hn (Ch 2 ) 6 NHCO (Ch 2 ) 4 CO—] n , лінійний аліфатичний поліамід, отримуваний поліконденсацією в розплаві солі АГ [з гексаметилендіаміну H 2 N (Ch 2 ) 6 Nh 2 і адіпінової кислоти HOOC (Ch 2 ) 4 COOH]. П. — рогоподібний кристалічний полімер білого кольору, без запаху, молекулярна маса 15 000 — 25 000, щільність 1,14 г/см 3 (20 °С), міра кристалічності 40—60%, t пл 264 °C. П. — найбільш широко поширений поліамід; характеризується високою міцністю (наприклад, при розтягуванні 80 Мн/м 2 , або 800 кгс/см 2 , при вигині 100 Мн/м 2 , або 1000 кгс/см 2 ) і абразівостойкостью; перевершує ін. аліфатичні поліаміди по термостійкості (розкладається вище 350 °C з виділенням CO, Co 2 , Nh 3 ). Розчинимо в концентрованою сарною, оцетовій і мурашиній кислотах, фторованих спиртах і фенолах, стійкий до дії масел, розчинів лугів; сильно поглинає вологу (поглинання води при насиченні 9—10%). П. переробляють методами, звичайними для поліамідів (див. також Полікапроамід ) ; застосовують головним чином для виготовлення волокон (див. Поліамідниє волокна ) .
П. виробляють під назвою: анід (СРСР), найлон-6,6, зайтел-101, зайтел-106 (США), мараніл, лурон, сутрон, брулон (Великобританія), перлон Т, ігамід А, ентернамід (ФРН).
