Полтава , місто, центр Полтавської області УРСР. Розташований на р. Ворскла (лівий приплив Дніпра). Вузол же.-д.(железнодорожний) ліній на Київ, Харків, Лозову, Кременчук. Через П. проходить автомагістраль Київ — Харків. Аеропорт. Населення 254 тис. чіл. у 1974 (128 тис. в 1939, 143 тис. в 1959, 220 тис. в 1970). У адміністративному відношенні ділиться на 3 райони.
Под_названієм «Лтава» вперше згадується в Іпатьевськой літописи під 1174. Назва «П.» з'являється в 1430. По Люблінській унії 1569 П. відходжувала до шляхетськой Польщі. У 1648—1775 центр Полтавського козачого полку; жителі П. активно брали участь у Визвольній війні українського народу 1648—54, внаслідок чого місто возз'єднувало з Росією. Під час Північної війни 1700—21 П. витримала 2-місячну облогу шведів; під П. між шведськими і російськими військами сталося Полтавська битва 1709 .
В 17—18 вв.(століття) П. — один з ремісничих і торгівельних центрів Лівобережної України. З 1775 місто повіту Новоросійської губернії, з 1784 Екатерінославського наміснитцтва, з 1797 Малоруської губернії; з 1802 центр Полтавської губернії. У 90-х рр. 19 ст в П. виникли перші марксистські кухлі, в 1901 — соціал-демократична організація. Робітники і залізничники П. брали участь в Революції 1905—07; в цей же час відбувалися революційні озброєні виступи солдатів 33-го Єльця і 34-го Севського піхотних полків. Радянська влада в П. встановлена 6 (19) січня 1918. У роки Громадянської війни 1918—20 П. захоплювали австро-німецькі і білогвардійські війська. 10 грудня 1919 Червона Армія і партизани звільнили П. В 1923—30 П. — центр Полтавського округу, з 1937 — центр Полтавської області. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 П. з 18 вересня 1941 по 22 вересня 1943 була окупована німецько-фашистськими військами. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1974).
Сучасна П. — один з крупних промислових центрів України. Розвинена машинобудівна і металообробна промисловість, що дає 41,2% всій валовій промисловій продукції міста (заводи: тепловозоремонтний, турбомеханічеський, автоагрегатний, електромеханічний, — «Електромотор», ливарно-механічний хімічного машинобудування, штучних алмазів і діамантових інструментів, «Продмаш» і ін.), харчова (34,4% валовій промисловій продукції; м'ясокомбінат, масложировий комбінат і ін.), легка (шкіряно-взуттєвий комбінат, бавовнопрядильна, швацькі, по виробництву баянів фабрики і ін.) і промисловість будматеріалів. Підприємства деревообробної, поліграфічної промисловості. Виробництво скляних і художніх виробів.
Серед архітектурних пам'ятників 17—18 вв.(століття): собор Крестовоздвіженського монастиря (1689—1709) з дзвіницею (1786) — українське бароко; дерев'яна церква Спаса (1705; кам'яний футляр —1845). По генеральному плану 1803 створена кругла площа з колонної Слави (бронза, гранує, 1811, архітектор Ж. Тома де Томон, скульптор Ф. Ф. Щедрин) і адміністративними будівлями, побудованими по «зразкових» (типовим) проектах. За радянських часів проведена реконструкція міста, збудовані квартали багатоповерхових житлових будинків, театр (1950—54, архітектори А. А. Крилова, О. А. Малишенко), критий ринок (1969, архітектор Р. Ст Поляків). Пам'ятник на місці відпочинку Петра I (бронза, гранує, 1849, архітектор А. П. Брюллов), комплекс монументів, присвячений героям Полтавської битви 1709 (1894), пам'ятник Т. Г. Шевченко (залізобетон, 1926, скульптор І. П. Кавалерідзе) і ін.
П. — крупний культурний центр.(центральний) У місті 5 вищих учбових закладів: з.-х.(сільськогосподарський), педагогічний, медичний, стоматологічний, інженерно-будівельний, кооперативний інститути; і середніх спеціальних учбових закладів (в т.ч. електротехнічний, нафтовий геологорозвідувальний, механико-технологічній, будівельний технікуми). Гравіметрична обсерваторія АН(Академія наук) УРСР. Обласний музично-драматичний і ляльковий театри, філармонія, 6 музеїв (в т.ч. історії Полтавської битви, краєзнавчий художній).
П. — батьківщина письменника І. П. Котляревського, художника Н. А. Ярошенко, А. Ст Луначарського; у місті жили і працювали Ст Р. Короленко, А. Я. Рудченко (Панас Мирний), вчився Н. Ст Гоголь.
Літ.: Павлівський І. Ф., Полтава (1802—1856), Полтава, 1910; Полтава. [Фотоальбом. Авторі тексту О. С. Юренко, Л.С. Вайнгорт, Кшв, 1965]; Iгнаткiн I. О., Вайнгорт Л. С., Полтава, Киïв, 1966.
