Полабський мова
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Полабський мова

Полабський мова , мова полабських слов'ян, що жили на території між нижньою Одрой (Одером), ніжней і середньою Лабой (Ельбою) і Балтійським морем. До кінця 17 ст велика частина полабян втратила П. я. Довше зберігалася слов'янська мова в древян на крайньому З. (Люховський округ, по р. Етцель), але і там до середини 18 ст вимерла, поступившись місцем німецькій мові. Про П. я. можна судити по окремим словам і фразам, записаним на рубежі 17—18 вв.(століття) німецькими ученими (Х. Генніг, І. Парум-Шульце, І. Пфеффінгер, Буххольц і ін.), по багатьом слідам в топонімії, по віддзеркаленнях в німецьких говорах (лексичні «полабізми», деякі суфікси, відсутність члена, зсув граматичних пологів, особливості утворення перфекту, втрата початкового h- і т.д.). П. я. належить до західної групи слов'янських мов і виявляє переважно зв'язки з поморськими і польськими, частково лужіцкимі говорамі; підпав під сильний вплив німецької мови (велика кількість дифтонгів, становлення артикля, особливості утворення складних часів, перебудова відмінкової системи, велика кількість лексичних запозичень). В той же час в П. я. зберігалися такі архаїзми, як подвійне число, аорист і імперфект, форми без метатези (тип tort), деякі просодичні особливості.

  Літ.: Rost P., Die Sprachreste der Draväno-Polaben im Hannöverschen, Lpz., 1907; Trubetzkoy N., Polabische Studien, W. — Lpz., 1929; Lehr-spławínski Т., Gramatyka połabska. Lwów, 1929; Lehr-spławinski Т., Polański K., Słownik etymologiczny języka Drzewian połabskich, Wrocław — Warsz. — Krakow, zesz. 1, 1962; Oles ch R., Fontes linguae Dravaeno-polabicae minores et chronicavenedica J. P. Schultzii, Köln — Graz, 1967; його ж. Bibliographic zum Dravanopolabischen, Köln — Graz, 1968.

  Ст Н. Сокир.