Полатли (Polatli), залишки багатошарового поселення 3—2-го тис. до н.е.(наша ера) на околиці міста тієї ж назви в Центральній Туреччині. Досліджувалися в 1949 (С. Ллойд і Н. Гекче). У культурному шарі (до 24 м-код ) виділено 31 будівельний горизонт; вони об'єднані в 4 крупних фази: 1-я і 2-я відносяться до центральноанатолійському ранньому бронзовому століттю (середина і 2-я половина 3-го тис. до н.е.(наша ера)), 3-я — до періоду древнеассирійських колоній в Центральній Анатолії (1-я чверть 2-го тис. до н.е.(наша ера)), 4-я — до хеттському періоду (середина 17—12 вв.(століття) до н.е.(наша ера)). Для всіх фаз характерні прямокутні будинки з каменя і сирцового цеглини. Типова кераміка: у 1-ій фазі — ліпні судини з темним лощінням, в 2-ій з'являються кругові чаші і судини з розписом поверх лощіння, в 3-й — гончарний круг і посуд з монохромним розписом, для 4-ої фази характерні узкогорлиє глеки з високим носиком і фільтром. Металеві вироби і ливарні форми зустрінуті у всіх фазах. У нижніх горизонтах знайдені також примітивні глиняні статуетки. П. — один з основних стратиграфічних (див. Стратіграфія ) еталонів культури бронзового століття Центральної Анатолії.
Літ.: Lloyd S. and Gökçe N., Excavations at Polatli, в кн.: Anatolian Studies, v., 1, L., 1951; Orthmann W., Die Keramik der frühen Bronzezeit aus Inneranatolien, B., 1963.
