Позерн Борис Павлович [7(19) .7.1882 — 25.2.1939], радянський і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1902. Народився в Нижньому Новгороді (Горький) в сім'ї лікарки. З 1900 студент медичного факультету Московського університету, виключений за участь в революційному русі. У 1903—17 вів партійну роботу в Нижньому Новгороді, Самарі (Куйбишев), Москві, Мінську. Після лютневої революції 1917 перший голова Мінської ради, делегат 1-го Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦИК. З липня 1917 член Петербурзького комітету РСДРП (б), делегат 6-го з'їзду партії. У жовтневі дні 1917 один з організаторів боротьби за Радянську владу в Пскові, член ревкома, потім комісар Північного фронту. У 1918 комісар військового округу Петрограду. У травні — липні 1919 член РВС(Реввоєнрада) Західного фронту, в серпні — Східного фронту, в січні — жовтні 1920 член РВС(Реввоєнрада) 5-ій армії. У 1921—22 голова Главтекстіля. У 1922—23 секретар Північно-західного бюро ЦК РКП (б), в 1924—26 секретар Південно-східного крайкома. З 1926 ректор Комуністичного університету і уповноважений Наркомпроса в Ленінграді. У 1929—33 секретар Ленінградського обкому ВКП (б), потім завідуючий відділом культури і пропаганди обкому. На 13—15-м-коді з'їздах партії обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія), на 16-м-коді і 17-м-коді з'їздах — кандидат в члени ЦК ВКП (б).
