Планетна аберація, аберація світла, що йде від планети, комети або ін. небесного світила — члена Сонячної системи, обумовлена відносним рухом цього світила і Землі. П. а. складається з річної (зоряною) аберації (що є результатом руху Землі довкола Сонця) і кутового переміщення по небесній сфері світила протягом світлового проміжку, тобто часу поширення світла від світила до спостерігача (облік руху світила довкола Сонця). П. а. визначається як кут між дійсним напрямом на світило в мить, коли спостережуваний промінь світла покинув це світило, і дійсним напрямом на нього у момент спостереження його на Землі. Це визначення засноване на теоремі Гауса, згідно якої видимий напрям на світило у момент t збігається з дійсним напрямом на нього у момент t, — t A r де r — відстань світила від спостерігача (див. мал. ), а t A — час проходження світлом 1 астрономічної одиниці (т.з. світлове рівняння); t A = 0,005776 середніх сонячних діб.
Літ.: Дубяго А. Д., Визначення орбіт, М.— Л., 1949; Довідкове керівництво по небесній механіці і астродинаміці, під ред. Р. Н. Дубошина, М., 1971.
