Планерний спорт, один з видів авіаційного спорту, що включає змагання на планерах — безмоторних літальних апаратах важче за повітря. У сучасну програму П. с. входять польоти: швидкісні по трикутних маршрутах на 100, 200, 300 і 500 км.; в мету з поверненням на старт; з посадкою в кінцевому пункті маршруту; на т.з. відкриту дальність і на дальність з проходом одного або двох поворотних пунктів. Змагання проводяться на планерах стандартного (розмір крила до 15 м-код ) і відкритого (конструкція без обмежень) класів.
Зародження П. с. відноситься до кінця 19 — початку 20 вв.(століття) У Росії перші кухлі планеристів створені в 1900-х рр. в Москві (Н. Е. Жуковський), Тбілісі (А. Ст Шиуков), Києві (Н. Би. Делоне, Г. П. Адлер і ін.), Петербурзі (Н. А. Ринін, В. А. Лебедев і ін.), в Криму (До. До. Арцеулов). З планеризмом пов'язаний початок творчої діяльності таких учених і авіаконструкторів, як А. Н. Тупольов, Би. Н. Юрьев, Ст П. Ветчинкин, С. П. Королев, С. Ст Ільюшин, А. С. Яковлєв, О. К. Антонов і ін. Масовий розвиток П. с. в СРСР почалося з 1923, коли відбулися перші всесоюзні планерні випробування (Крим, Коктебель, нині Планерськоє), на яких Л. А. Юнгмейстер встановив перші рекорди країни (на планері конструкції Арцеулова). Становлення і розвиток П. с. пов'язані з діяльністю суспільства друзів повітряного флоту, Осоавіахима (згодом ДОСААФ СРСР). У 1934 Осоавіахимом засноване звання майстра П. с. СРСР; у числі перших майстрів П. с.— Л. Р. Мінов, С. Н. Анохин, І. М. Сухомлін, Ст Л. Лісицин, Ст М. Ільченко, Ст Л. Расторгуєв, М. До. Раценськая, І. А. Карташов, А. Ст Степанчонок. У різних районах країни були відкриті планерні станції, школи, організовані кухлі планеристів. До 1941 радянського планериста належали 13 світових рекордів (з 18, що реєструвалися Міжнародною авіаційною федерацією — ФАЇ). У 1948 створена всесоюзна секція П. с. (у 1960 увійшла до складу Федерації авіаційного спорту СРСР), з 1966 самостійна федерація П. с. У 1949 П. с. включений в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію. У 1923—74 відбулося 36 чемпіонатів СРСР по П. с. Серед абсолютних чемпіонів СРСР і рекордсменів світу — М. М. Веретенников, А. П. Самосадова, Ст Ст Гончаренко, Ст І. Чувіков, Е. Р. Руденський М. І. Афріканова, О. А. Манафова, Е. Ст Лаан, С. П. Судейките, В. Ю. Панафутін і ін. У 1964 в Орле відкритий Центральний спортивно-планерний клуб ДОСААФ СРСР.
З 1948 проводяться раз в два роки чемпіонати світу по П. с. У 1950 ФАЇ створена планерна комісія, на яку покладено керівництво розвитком П. с. в світі, організація і проведення найбільших міжнародних змагань, чемпіонатів світу (у 1974 об'єднувала планеристів близько 60 країн). У 1974 радянським планеристам належало 9 з 32 світових рекордів, у тому числі дальності польоту на 1-місцевому планері (749 км., О. Ст Клепікова), на 2-місцевому планері (846 км., Т. Д. Павлова; 921 км., Ю. А. Ковалів), дальності польоту до наміченого пункту на 1-місцевому планері (731 км., Т. Н. Загайнова), на 2-місцевому планері (864 км., І. А. Горохова).
За кордоном П. с. найбільш розвинений в Польщі, США ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Чехословакії, Великобританії, Югославії. Чемпіонами світу були Е. Макула і Я. Врубльовський (Польща), А. Сміт і Дж. Моффат (США), Х. Ведль (Австрія), Г. Рейхман (ФРН), Г. Акс (Швеція) і ін.
Питання П. с. освітлюють в журналі ДОСААФ СРСР «Крила Батьківщини».
