Печерні міста, залишки головним чином середньовічних населених пунктів (міст, замків, монастирів, селищ), де є штучні або природні печери (зазвичай в піщаниках, вапняках, лессах, лесовидних породах). П. р. відомі в СРСР, на Балканському півострові, в Італії, Китаї (Дуньхуан ), Індії (Аджанта ), Туреччині і ін. У СРСР найбільш значительни: Уплісцихе і Вардзіа в Грузії, Каламіту (Інкерман), Еськи-кермен,Чуфут-Кале,Мангуп в Криму. Печери служили житлами, культовими, похоронними або господарськими приміщеннями. Вони зазвичай поєднувалися з наземними спорудами. Після припинення життя в П. р. наземні споруди руйнувалися, збереглися лише печери, розташовані по схилах ущелин, долин річок і т.п. Тому таким поселенням дали загальну назву «П. р.».
В СРСР і деяких інших країнах П. р. оголошені заповідниками, де ведеться дослідницька і екскурсійна робота.
