Дуньхуан, місто в Китаї, на крайньому З. провінції Ганьсу. 33 тис. жителів (1950). У 1-м-коді тисячолітті н.е.(наша ера) Д. — важливий пункт на Великій шовковій дорозі, що пов'язував Китай з Південною і Західною Азією, а через останню і з Європою. У 14 км. до Ю.-В.(південний схід) від Д. розташований печерний буддійський монастир Цяньфодун («Печери тисячі Будд»; 353—366). Збереглося близько 480 печер (найбільша — Могао, 366) із скульптурою і розписами клейовими фарбами по сухому грунту (4—14 вв.(століття)). Розписи 4—6 вв.(століття) (багатофігурні сцени, що ілюструють буддійські легенди) виконані у вигляді фрізообразних симетричних композицій, що сприймаються як декоративний узор. У печерах 6—11 вв.(століття) розписи, об'єднані єдиним сюжетом (буддійські проповіді, а також пейзажі і сцени з народного життя), незрідка займають цілу стіну і відрізняються великою життєвістю образів, динамічністю композиції. У 1899 в одній з печер було виявлено понад 20 тис. рукописів на мовах Китаю, Індії, Середньої і Передньої Азії і близько 150 сувоїв, що містять твори буддійської іконографії (в основному 8—10 вв.(століття)). Тут же були знайдені ранні зразки китайського книгодрукування. У 1907 велика частина цих знахідок була вивезена до Великобританії і передана Британському музею експедицією А. Стейна, частина знаходиться в Пекінській бібліотеці.
Літ.: Дьяконова Н. Ст, Буддійські пам'ятники Дуньхуана, в кн.: Тр. відділу Сходу Державного Ермітажу, т. 4, Л., 1947; Віноградова Е. Ст, Видатний пам'ятник китайського національного мистецтва, «Вісник історії світової культури», 1958 №2; Цзян Лян-фе, Дуньхуан. Вейдади веньхуа баоцан (Дуньхуан — велика скарбниця культури), Шанхай, 1956.
