Петров Осипнув Опанасович [3(15) .11.1807, Елізаветград, нині Кіровоград, — 27.2(11.3) .1878, Петербург], російський співець (бас), один з основоположників російської вокальної школи. У юності співав в церковному хорі. Потім працював в багатьох провінційних трупах (зокрема, в Полтаві спільно с М. С. Щепкиним, що зробив на П. великий творчий вплив). У 1830 дебютував в партії Зарастро («Чарівна флейта» Моцарта) в Петербурзькому оперному театрі (з 1860 Маріїнський театр), на сцені якого співав до 1878. Різносторонність вокально-сценічних даних (володів голосом широкого діапазону — від густого баса до рухливого баритона) дозволяла співцеві виконувати такі різні партії, як Бертрам («Роберт-диявол» Мейєрбера), Фігаро («Севільський цирульник» Россіні), Каспар («Вольний стрілець» Вебера) і ін. Новим етапом в творчій діяльності П. з'явилася робота над російським репертуаром. Він був першим виконавцем партій Сусаніна і Руслана («Іван Сусанін», 1836, і «Руслан і Людмила», 1842, Глінки; партія Руслана створювалася композитором з розрахунку на голос П.). У них (а пізніше і у Фарлафе з «Руслана і Людмили») яскраво розкрилися національні межі таланту артиста. Спільна робота з Глінкой поглибила майстерність співця (Глінка написав для П. вокальні вправи). П. також вперше виконав партії Мірошника, Лепорелло («Русалка», 1856, «Кам'яний гість», 1872, Даргомижського), Івана Грізного («Пськовітянка» Рімського-корсакова, 1873), Варлаама («Борис Годунов» Мусоргського, 1874). Зближення с М. П. Мусоргським сприяло подальшому розвитку реалістичних тенденцій мистецтва П.
Літ.: Львів М., О. А. Петров, М. — Л., 1946; Стасов Ст Ст, О. А. Петров, в кн.: Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1952; Глінка М. І., Записки, Л., 1953.
