Петров Федір Федорович [народився 3(16) .3.1902, село Докторово, нині Веневського району Тульської області], радянський конструктор артилерійського озброєння, генерал-лейтенант-інженер (1966), Герою Соціалістичного Труда (1944), доктор технічних наук (1947). Член КПРС з 1942. Трудову діяльність почав в 1916 чорноробам на залізниці. Після закінчення військово-механічного відділення Ленінградського політехнічного інституту (1931) на виробничій і конструкторській роботі, з 1942 головний конструктор заводу. У передвоєнні роки під рук. П. створені перші радянські зразки далекобійної армійської артилерії, нові гаубиці різних калібрів і ін. види артилерійського озброєння. В період Великої Вітчизняної війни 1941—45 займався технологією і організацією масового артилерійського виробництва. Під керівництвом П. в ці роки створено декілька потужних танкових, самохідних і польових артилерійських знарядь, а в подальші роки розроблений ряд нових артилерійських систем, прийнятих на озброєння. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань. Державна премія СРСР (1942, 1943; 1946 — двічі), Ленінська премія (1967). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Кутузова 1-ої міри, орденом Суворова 2-ій мірі, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Видатний конструктор, «Техніка і озброєння», 1972 № 3.
