Петров Микола Іванович [31.3(12.4). 1840, с. Вознесенськоє, нині Макарьевського району Костромської області — 20.6.1921, Київ], український літературознавець, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1916), академік АН(Академія наук) УРСР (1919). З 1876 професор Київської духовної академії. Основні праці: «Нариси історії української літератури XIX століття» (1884), «Нариси з історії української літератури XVII—XVIII вв.(століття)» (1911); у них автор дотримувався порівняльно-історичного методу. П. належать також багаточисельні статті по історії російської літератури, археології, етнографії, музейній справі.
Літ.: Жіттепіс академiкa Міколі Iвановіча Петрова. «Записки icторіко-фiлол. вiд. УАН», 1919, кн. 1 (є бібліографія); Бiлецький О. I., Шляхи розвітку дожовтневого українського лiтературознавства, в його кн.: Biд давніні до сучасностi, т. 1, До., 1960.
