Петров Василь Володимирович [8(19) .7.1761, р. Обоянь, нині Курської області, - 22.7(3.8) .1834, Петербург], російський фізик і електротехнік, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1809; член-кореспондент 1802). Вчився у Вчительській гімназії в Петербурзі. У 1788—91 викладав в Коливано-Воськресенськом гірському училищі (м. Барнаул) математику, фізику, російську і латинську мови. У 1793—1833 працював в Медико-хірургічній академії в Петербурзі. Ранні роботи П. відносяться до теорії горіння . П.— один з перших російських дослідників в області електротехніки. Створив (1802) найбільшу по тому часу гальванічну батарею, так званий вольтів стовп, з 2100 мідно-цинкових елементів, за допомогою якої відкрив явище електричної дуги; вказав на можливості її практичного вживання (освітлення електроплавлення, електрозварювання металів і відновлення металів з їх оксидів). П. встановив залежність сили постійного струму від площі поперечного перетину провідника; широко застосовував паралельне з'єднання електричних ланцюгів. Проводив дослідження хімічної дії струму і вимірював електропровідність різних речовин; запропонував покривати ізоляцією електричні провідники. Вивчав явище електричного розряду у вакуумі, досліджував явище люмінесценції. Створив оригінальні електричні прилади для вивчення електричних явищ в різних газових середовищах. Дослідження П. поклали початок роботам по практичному вживанню електрики.
Літ.: Академік Ст Ст Петров. 1761—1834. До історії фізики і хімії в Росії на початку XIX ст, Сб. ст., під ред. С. І. Вавілова, М.— Л., 1940; Елісєєв А. А., Ст Ст Петров, М.— Л., 1949; Шателен М. А., Російські електротехніки другої половини XIX століття, М.— Л., 1950.
