Петров Василь Степанович (народився 22.6.1922, с. Дмітрієвка, нині Приазовського району Запорізької області), двічі Герою Радянського Союза (24.12.1943 і 27.6.1945), генерал-майор артилерії (1962). Член КПРС з 1945. У Червоній Армії з 1939. Закінчив Сумське артилерійське училище (1941). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 на Південно-західному, Брянськом, Воронежському, Донському, 1-м-код Українському фронтах. Був командиром взводу, заступником командира батареї, помічником начальника штабу полку, заступником командира 1850-го винищувально-протитанкового артилерійського полку. У 1943 в бою під Кременчуком позбувся обох рук. У 1944 на особисте прохання направлений в армію, що діє, був заступником, а потім командиром 248-го винищувально-протитанкового полку. Після війни продовжував службу в кадрах Озброєних Сил. У 1954 заочно закінчив історичний факультет Львівського університету. Нагороджений орденом Леніна орденом Червоного Прапора, 3 орденами Червоної Зірки і медалями, а також 2 іноземними орденами.
