Петровський Олексій Олексійович [2(14) .2.1873, Лукоянов, нині області Горького, - 24.8.1942, Свердловськ], російський і радянський учений в області радіотехніки і електротехніки, доктор фізико-математичних наук (1935), заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1941). У 1897 закінчив Петербурзький університет. Викладач (з 1912 професор) Мінного офіцерського класу в Кронштадті (1901—10), Петербурзького електротехнічного інституту (1909—22) Морської академії (1910—24), Ленінградського гірського інституту (1928—38) і ін. Автор монографії «Наукові підстави бездротової телеграфії» (1907; 2 видавництва, ч. 1, 1913), що стала одним з першого керівництва для підготовки висококваліфікованих фахівців з радіотехніки в Росії. У 1923—30 працював в інституті прикладної геофізики в Ленінграді. З 1923 займався головним чином розробкою електричних методів розвідки родовищ корисних копалини. Вперше в СРСР застосував метод радіопросвічування для визначення глибин залягання багаторічномерзлих гірських порід.
Соч.: Електрика і магнетизм, П., 1917; Електророзвідка постійним струмом, М.— Л., 1932 (совм. з Л. Я. Нестеровим); Спеціальний курс електрики для розвідників-геофізиків, т. 1—4, М.— Л., 1932—35.
Літ.: Обручев Ст А., Шевяков Л. Д., Донабедов А. Т., А. А. Петровський. [Некролог], «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Серія геологічна», 1942 № 5—6: Кьяндський Р. А., Попова-Кьяндськая Е. А., Олексій Олексійович Петровський. Сучасник і продовжувач праць А. С. Попова, «Електрика», 1953 № 7.
