Петровський Леонід Григорович [30. 5(12.6) .1902, Щербіновка, нині Дзержінського міськради Донецької області, - 17.8.1941, біля села Ськепня Жлобінського району Гомелської області радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1941). Член Комуністичної партії з 1916. Син Р. І. Петровського . У 1917 червоногвардієць, брав участь в штурмі Зимового палацу. Учасник Цивільної війни 1918—20. З 1918 на командних посадах в Червоній Армії. Після закінчення Військової академії РККА (1922) командував полком, бригадою, дивізією, корпусом. У 1937—38 командувач військами Середньоазіатського військового округу, заступник командувача військами Московського військового округу. З кінця 1940 командир 63-го стрілецького корпусу, з яким з червня 1941 брав участь в боях. У липні 1941 керував успішним контрударом корпусу на Бобруйськом напрямі. У серпні смертельно поранений при прориві з оточення. Похований в селі Стара Рудня Жлобінського району. Нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями; посмертно — орденом Вітчизняної війни 1-ої міри.
Літ.: 40 років Військової академії ним. М. Ст Фрунзе, М., 1958; Кулешов Р., На Дніпровському рубежі, «Військово-історичний журнал», 1966 № 6.
