Петровський Петро Григорович [1(13). 10.1899—11.9.1941], радянський партійний і комсомольський діяч. Член Комуністичної партії з 1916. Син Р. І. Петровського . Народився в Екатерінославе. У 1917 секретар райкому Виборгського РСДРП (б) в Петрограді, брав участь в штурмі Зимового палацу. У 1918 один з керівників союзу молоді в Петрограді, комісар і голова ЧК при політвідділі штабу 4-ої армії, голова Самари губчека. У 1919 воєнком 22-ої дивізії, голова міськкому і ревкома Уральська в період 80-денної оборони міста. У 1920—22 секретар Уральського, потім Тверського губкомов. У 1922—25 член ЦК РКСМ, секретар ЦК і МК ВЛКСМ, член Виконкомів Комінтерну і КИМ, голова делегації ВЛКСМ у Виконкомі КИМ. У 1926—28 завідувач агітпропом Ленінградського міськкому ВКП (б), головний редактор «Ленінградської правди», відповідальний редактор журналу «Зірка», потім на адміністративно-господарській роботі. Делегат 8, 10—15-го з'їздів партії, 5—6-го конгресів Комінтерну.
Літ.: Генке Ст, Ровесники століття, М., 1960: Петровський Л. П., П. Петровський, А. —А., 1974.
