Перуанська комуністична партія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Перуанська комуністична партія

Перуанська комуністична партія (ПКП; Partido Comunista Peruano), створена в 1928 на базі комуністичних груп, що діяли в країні, до 1930 називалася Соціалістична партія Перу. Засновником і ідейним керівником ПКП був Х. До. Маріатеги . У 1935 ПКП прийнята в Комінтерн. Не дивлячись на важкі умови підпілля, вела роботу по об'єднанню трудящих, організувала антифашистський рух, провела кампанію солідарності з республікою Іспанією (1936—39). У 1940—42 партія пережила серйозну внутрішню кризу, викликану зрадою Е. Равінеса, у той час генерального секретаря ПКП, і його групи. Під час 2-ої світової війни 1939—45 і після неї, в умовах підйому робочого і національно-визвольного руху в країні, партія укріпила вплив в масах і добилася легальності. На 3-м-коді з'їзді (1948) була прийнята Програма ПКП. До цього часу в її рядах налічувалося понад 40 тис. членів. В період диктатури М. Одріа (1948—56) ПКП була поставлена поза законом, піддалася жорстоким переслідуванням, багато комуністів було убито або арештовано. Стався відлив з партії нестійких елементів, виникли угрупування і фракції, що привело до внутріпартійної боротьби. Проте ПКП зіграла керівну роль в народному повстанні р. Арекипа (1950) і в масовому страйковому русі 1954—55. Після 1956 партія можливість діяти легально, що отримала, помітно активізувала свою роботу. У 1959 під керівництвом ПКП розвернувся рух солідарності з Кубинською революцією. У 1960 діяльність ПКП була заборонена. 4-й з'їзд ПКП (1962) прийняв статут і поставив завдання створення союзу робітників і селян як основи блоку демократичних сил країни. На початку 1963 ПКП знов піддалася репресіям, було арештовано близько 1000 комуністів, у тому числі її керівники Акоста Салас і Х. дель Прадо Чавес. У цих умовах група розкольників, очолювана Х. Сотомайором і С. Паредесом, спробувала захопити керівні пости в партії і відірвати її від міжнародного комуністичного руху. У січні 1964 розкольники були виключені з ПКП. Пленум ЦК ПКП (серпень 1965) призвав комуністів і весь народ «правильно використовувати всі форми боротьби», підкреслив значення що розвернувся влітку в ряду районів Перу партизанського руху і відзначив, що головним завданням моменту є боротьба за демократичні права і свободи, 5-я Національна конференція (липень 1966) прийняла рішення, сприяючі зростанню впливу ПКП серед трудящих і молоді, що вчиться. ПКП виступила на підтримку антиімперіалістичної і антиолігархічної лінії Революційного уряду озброєних сил, який прийшов до влади в жовтні 1968, і, вийшовши з підпілля, стала мобілізовувати маси на активне участь в здійснюваних урядом соціально-економічних перетвореннях, 5-й з'їзд ПКП (1969) висунув конкретну програму захисту антиімперіалістичних і антиолігархічних завоювань перуанського народу. Пленум ЦК ПКП (вересень 1972) підкреслив, що соціально-економічні перетворення, що проводяться урядом, по своєму характеру з національно-патріотичних перетворилися на антиімперіалістичних і антиолігархічних, 6-й з'їзд ПКП (1973) прийняв нову програму і підтвердив лінію партії на підтримку патріотичного курсу Революційного уряду озброєних сил і на подальше об'єднання робочого класу, селянства, всього народу в цілях поглиблення революційного процесу.

  Делегації ПКП брали участь в роботі міжнародних Нарад комуністичних і робочих партій 1957, 1960, 1969 (Москва). ПКП схвалила прийняті цими нарадами документи.

  ПКП, згідно із статутом, будується на принципах демократичного централізму. Найвищий орган партії — з'їзд, між з'їздами — ЦК, що обирає зі свого складу Політкоміссию і Секретаріат. Генеральний секретар ЦК ПКП — Х. дель Прадо Чавес. ЦО(центральний орган) партії — газета «Унідад» («Unidad»).

  З'їзди Перуанської комуністичної партії: 1-й з'їзд — 1942, р. Чосика; 2-й з'їзд — березень 1946, Ліма; 3-й з'їзд — 1948, Ліма; 4-й з'їзд — серпень — вересень 1962, Ліма; 5-й з'їзд — березень 1969, Ліма; 6-й з'їзд — листопад 1973, поблизу Ліми.

  Істочн. і літ.: Маріатеги Х. До., Сім нарисів тлумачення перуанської дійсності, [пер. з ісп.(іспанський)], М., 1963; Conclusiones в resoluciones del V Congreso del Partido Comunista Peruano, Lima,1969.

  Ст Е. Тіхменев.