Маріатеги Мануель
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Маріатеги Мануель

Маріатеги (Mariátegui) Хосе Карлос (14.6.1895, Ліма, — 16.4.1930, там же), перуанський політичний діяч, соціолог, літературний критик. Народився в сім'ї бідного службовця. У 14 років став друкарським робітникам, потім журналістом. З 1918 брав участь в робочому русі і пропагував ідеї соціалізму. У 1919 був висланий з країни. У Європі зустрічався с М. Горьким, Р. Ст Чичеріним, А. Барбюсом, А. Грамши. Присутній на засновницькому з'їзді Італійської компартії і на Генуезькій конференції 1922. Після повернення в Перу (1923) активно брав участь в діяльності профспілок і народних університетів. Був полум'яним пропагандистом ідей марксизму-ленінізму, завоювань Жовтневої революції 1917 в Росії. Вів ідейно-політичну боротьбу з ревізіонізмом і буржуазним націоналізмом. Талановитий публіцист, М. був поборником ідеї незалежного розвитку національної культури. Особливу увагу приділяв аналізу двох традицій перуанської літератури — іспанською і індіанською. Одним з перших дав марксистський аналіз історії і культури Латинської Америки. Багато зробив для популяризації радянської літератури в Латинській Америці. З 1926 видавав суспільно-політичний і літературний журнал «Амаута» («Amauta», до 1930), довкола якого згуртував передових діячів культури континенту, з 1928 — робочу газету «Лабор» («Labor»). У 1928 був одним з організаторів Загальної конфедерації трудящих Перу, в тому ж року заснував Перуанську комуністичну партію (до 1930 іменувалася соціалістичною), був її першим генеральним секретарем. Теоретичне обгрунтування програми компартії було дане М. в його роботі «Сім нарисів тлумачення перуанської дійсності» (1928, російське переведення 1963), що стала етапом в розвитку сучасної латиноамериканської соціології і естетики. Вже будучи важко хворим, М. піддавався арештам і тюремному висновку.

  Соч.: Ediciones populares de las obras completas, v. 1—20, Lima, 1959—71.

 

  Літ.: Х. До. Маріатеги, М., 1966; Lenin в Mariátegui, Lima, 1970; Vigencia de J. С. Mariátegui, Lima, 1972.

  С. І. Семенов.