Перуанська течія, система океанічних течій в південно-східній частині Тихого океану. Складається з Перуанського океанічного і Перуанського прибережного течій, направлених з Ю. на С., і Перуанського і Перуано-чилійського протівотеченій, направлених на південь. Перуанська океанічна течія (перебіг Гумбольдта) — широкий, повільний (швидкості до 20 см/сек ) потік, що переносить відносно холодні (15—20 °С) води помірних широт від течії Західних вітрів до екватора, має витрату води 15—20 млн. л 3 /сек , разом з Перуанською прибережною течією дає початок Південній Пасатній течії. Що розділяє їх Перуанське протівотеченіє поширюється уподовж 80° західної довготи від екватора на Ю., при цьому його витрата зменшується від 10 млн. м-коду 3 /сек на 5° південної широти до 2 млн. м-коду 3 /сек на 22° південної широти Перуано-чилійське протівотеченіє (перебіг Гюнтера) частіше спостерігається як підповерхневе; воно направлене на Ю. уздовж кромки шельфу під Перуанською прибережною течією і переносить води перебігу Кромвелла. Із-за поєднання сприятливих умов П. т. є районом виключно високої біологічної продуктивності вод, чому неабиякою мірою сприяє дія зганяння південно-східних пасатних вітрів, що постійно викликають біля берега під'їм до поверхні океану глибинних вод, багатих живильними солями.
