Перовскій Василь Олексійович [9(20) .2.1795, р. Почеп нині Брянської області —8(20).12.1857, Алупка], російський військовий діяч, генерал-ад'ютант (1833), генерал від кавалерії (1843), граф (з 1855). Побічний син А. До. Разумовського . Закінчив Московський університет і школу колонновожатих (1811). Брав участь у Вітчизняній війні 1812 і російсько-турецькій війні 1828—29. Був близький до імператора Миколі I. У 1832—42 і 1851—57 військовий губернатор Оренбурзької губернії і командир Окремого Оренбурзького корпусу. Керував походом 1839—40 до Хиву, що закінчився невдачею. У 1853 російські війська під командуванням П. зайняли фортецю Ак-мечеть (Форту-перовскій, пізніше за р. Перовськ, нині Кзил-орда), побудували ряд зміцнень на р. Сирдарья, що поряд із створенням Аральської військової флотилії сприяло надалі завоюванню Кокандського ханства.
