Перли, утворення кулястої або неправильної форми, що розвивається в телі деяких молюсків. Же. складається з тієї ж речовини, що і раковина, — переважно з вуглекислого кальцію. Утворюється в результаті попадання в стінку мантії або між мантією і раковиною стороннього предмету (піщинки, паразита і ін.), довкола якого відкладається перламутр . Колір перлів білий, рожевий або жовтуватий, інколи чорний; розміри — від мікроскопічних до голубиного яйця. Великий, правильної форми Ж. цінується дуже високо (вважається, що найбільш крупна перлина в 34 кари належала іспанському королеві Філіппу II). Же. добувають головним чином з перлових скойок, раковини яких володіють красивим перламутром. Видобуток морського Ж. ведеться в Червоному морі і Персидській затоці, біля берегів Цейлону Австралії, Японії і Венесуели. Прісноводий Же. відвіку добували в Росії, Шотландії, Німеччині, Китаї і в країнах Північної Америки.
Завдяки своїм декоративним якостям — гладкій матовій поверхні, м'якому переливчастому блиску — Ж. відвіку використовувався в ювелірному мистецтві, часто у поєднанні з коштовними каменями і металами, для виготовлення намист, перснів, брошок і тому подібне (у Індії за багато століть до н.е.(наша ера), в Японії мабуть, з 6 ст н.е.(наша ера), в Західній Європі з 15—16 вв.(століття)). У Росії з 11—12 вв.(століття) і особливо в 15—18 вв.(століття) було поширено візерункове перлове шиття по льону, шовку, парчі, оксамиту, що застосовувалося для прикраси предметів церковного ужитку, парадного царського, боярського і народного костюма (див. Вишивка ).
Скорочення природних запасів і високий попит на Ж. привели у 20 ст до штучного вирощування його в масовій кількості (переважно в Японії). Для цього морським перловим скойкам вводять в мантію перламутрові кульки, службовці основою майбутніх перлин.
Літ.: Іванов А. Ст, Промислові водні безхребетні, М., 1955; Якуніна Л. І., Російське шиття перлами, М., 1955; Зоріна І. П., Перли, «Природа», 1967 № 6; Hermann F., Les gemmes et les perles dans ie monde, Payot, 1949.
