Перидерма (від пері... і греч.(грецький) dérma — шкіра), покривна тканина на стеблах, корінні, бульбах і кореневищах багатолітніх (рідше однорічних) рослин; складається з пробки (фелеми), фелодерми і фелогену (пробкового камбію). П.— тканина вторинного походження. Її середня частина — фелоген виникає з епідермісу (стебла яблуні, верби), суб-епідермального шару (стебла берези, липи, бузини), глибших шарів первинної кори (стебла барбарису, сосни) або перициклу (стебла малини, смородина, спірєї і коріння більшості рослин), а також флоеми (стебла винограду). В результаті ділення клітин фелогену кнаружі утворюється багатошарова пробка — власне захисна покривна тканина, а всередину — один або декілька шарів кліток фелодерми. Остання складається з живих клітин, що відрізняються від паренхімних кліток кори радіальним розташуванням. Інколи фелодерма відсутня (малина, паслін гірко-солодкий). Клітки пробки мертві (див. Обкоркування ), властивості воздухо- і водопронпцаємості вони загубили, порожнини мертвих кліток заповнюються повітрям, що підсилює термоізоляційні властивості пробкової тканини (газообмін і випар в рослин здійснюються через наявних в П. сочевички ). У органах рослин зазвичай виникає декілька П., кожна подальша закладається глибше попередньою; рідше утворюється одна П. (осика, вільха, багатолітні трави). З часом зовнішні П. і увязнені між ними тканини відмирають, утворюючи на поверхні органу кірку (див. Кірка в рослин).
