Перець стручковий
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Перець стручковий

Перець стручковий (Capsicum), ряд видів рослин роду капсикум сімейства пасльонових. Багатолітній напівчагарник, в культурі — однорічна овочева рослина. Стебло розгалужене, в підстави що одеревів, заввишки від 30 до 130 див. Листя просте, длінно- або короткочерешковиє, одіночниє або зібрані в розетку, від зелених до оливково-чорно-зелених. Квітки великі, пазухи, одіночниє або зібрані в пучки; віночок білий або зеленуватий, інколи з жовтою підставою, фіолетовими включеннями або фіолетовий. Плоди — помилкові порожнисті ягоди, багатосім'яні, червоні, помаранчеві, жовті або коричневі, всілякої форми і величини (від 0,25 до 190 г ) . В дикому вигляді П. с. зустрічається в тропічних районах Америки. Розлучається в південних помірних, в субтропічних і тропічних широтах всіх континентів. П. с.— теплолюбиві, вологолюбні рослини; оптимальна температура для зростання і розвитку 18—25 °С. Вимагають високородючих структурних грунтів. У культурі — 4 види П. с.: перуанський (С. angulosum), колумбійський (С. conicum), опушений (С. pubescens) і мексиканський (С. annuum), такий, що набув найбільшого поширення. У СРСР П. с. мексиканський вирощують на Україні, Північному Кавказі, в Закавказзі, Молдавії, Середній Азії; у захищеному і утеплюючому грунті і в кімнатній культурі (дрібноплодний) — повсюдно; виведені сорти для відкритого грунту центральних районів. У їжу використовують плоди у фазі біологічною, але частіше за технічну стиглість. Зрілі плоди П. с. мексиканського містять: цукрів 4—8,5%, білків близько 1,5%, каротину до 14 мг% , вітаміну С 125—300 мг% , невелика кількість вітамінів B 1 і B 2 . Сорти П. с. ділять на солодких і гірких (гіркоту додає алкалоїд капсаїцин — від 0,007 до 1,9%). Плоди П. с. використовують для консервації, в кулінарії; гіркий застосовують як спецію.

загрузка...

  П. с. вирощують розсадним способом (на півдні інколи посівом насіння в грунт). Насіння висіває в парниках і теплицях за 45—55 сут до висадки (у північних районах за 60—75). На 1 га висаджують 40 — 60 тис. рослин квадратно-гніздовим (70 Х 70 см ) або рядовим способом. Відхід полягає в міжрядній обробці грунту, підгодівлі, поливах. Гіркі сорти П. с. прибирають в два прийоми, коли плоди стають червоними; солодкі же знімають 4—15 разів за літо у фазі технічної стиглості. Урожай гіркого П. с. до 200 ц з 1 га , солодкого, — до 300 ц; в закритому грунті до 12 кг з 1 м 2 . Шкідники: карадріна, або помідорна совка, бавовняна совка, нематоди і др.; хвороби: гнили, віруси, в'янення і ін.

  Літ.: Газенбуш Ст Л., Перець, в кн.; Сорти овочевих культур СРСР, М.— Л., 1960; Мілованова Л., Біохімія перцю, в кн.: Біохімія овочевих культур, М.— Л., 1961.

  Ст Л. Газенбуш.