Переписи промисловості, одна з форм статистичного обстеження промисловості на певний момент її розвитку. Програми, круг обстежуваних підприємств і періодичність П. п. визначаються умовами і завданнями розвитку промисловості, а тому вони неоднакові не лише в різних країнах, але і змінюються від одного перепису до іншої в межах країни. В. І. Ленін надавав велике значення П. п. У роботі «Розвиток капіталізму в Росії» він писав: «Лише правильна, европейськи організований, промисловий перепис може вивести нашу промислову статистику з її хаотичного стану» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 468).
Перші П. п. (цензи) почали проводитися в США з 1850 з періодичністю: 1 раз в 10 років до 1900, 1 раз в 5 років до 1920, 1 раз в 2 роки з 1922 до 1940. Після перерви, пов'язаної з 2-ою світовою війною 1939—45, цензи були відновлені в 1947 і 1954, а починаючи з 1958 проводяться кожні 5 років. У Європі П. п. почали проводитися пізніше і без правильної періодичності. У Бельгії, наприклад, перший перепис був проведений в 1866, в Італії в 1876, у Великобританії П. п. (цензи) проводилися в 1907, 1912, 1924, 1930, 1935, 1948, 1949, 1951, 1961, 1971. ООН(Організація Об'єднаних Націй) проводить усесвітні П. п. Перша була в 1963, друга — по матеріалах за 1973.
якнайповніші і систематизовані зведення про стан промисловості в Росії дали П. п., проведені під керівництвом російського статистика Ст Е. Варзара в 1900 і 1908. Програми переписів охоплювали широкий круг питань. Так, наприклад, перепис 1900 дає відомості про продукцію в натуральному і вартісному виразах, чисельності робітників, їх складі по підлозі, зросту і заняттю, відпрацьованому часу, кількості і потужності двигунів кількості і поверхні нагріву казанів, вартості устаткування вітчизняного і іноземного походження, кількості і вартості спожитих за рік сировини і палива, а також витратах виробництва. Об'єктом реєстрації перепису 1900 були підприємства тих галузей промисловості і територій, які підкорялися у той час нагляду фабричних інспекторів. Програма П. п. 1908 була декілька вже (були відсутні відомості про кількість і вартість спожитої сировини, відомості про устаткуванні приводилися не по всіх галузях промисловості), але нею був охоплений більший круг промислових підприємств. Російська П. п. 1900 і 1908 були проведені в цілому за ширшою програмою, ніж переписи західноєвропейських держав. Недолік їх в тому, що відомості збиралися не за допомогою спеціальний підготовлених агентів-статистиків, а шляхом розсилки питальні листів фабрикантам-власникам підприємств, що не забезпечило достовірності отримуваних відомостей, особливо відносно витрат. У 1913 міністерство торгівлі і промисловості провело ще одну П. п., завданням якої було зібрати матеріал для того, що передивляється російського митного тарифу у зв'язку з укладенням торгівельного договору з Німеччиною. Тому перепис охоплював лише «підприємства, що виробляють товари, що можуть бути предметом міжнародної торгівлі». У територіальному відношенні вона не поширювалася на підприємства, розташовані в Сибіру і Середній Азії.
У перші роки існування Радянської держави у зв'язку з тим, що первинний облік і загальнодержавна звітність ще не були налагоджені, основні відомості про промисловість збиралися шляхом проведення переписів. Першою в СРСР була П. п. за станом на 31 серпня 1918. Круг підприємств, що підлягають перепису, був обмежений певним цензом: переписувалися всі промислові підприємства, що мають механічний двигун і не менше 16 робітників, а за відсутності механічного двигуна — що мають не менше 30 робітників. Програма перепису була вельми обширною і передбачала здобуття від підприємств детальних відомостей про робітників і службовців, енергетичне господарство і виробниче устаткування, про виробництво і залишки окремих видів виробів і напівфабрикатів, сировини, палива і допоміжних матеріалів, про майно, транспортні засоби, про прибутки і збитки і т. д. При цьому по низці основних запитань статистичні дані збиралися за 5 років (з 1913 по червень 1918). Одночасно і в зв'язку с П. п. 1918 був проведений перший радянський професійний перепис. Цьому перепису підлягали робітники і службовці, зайняті на тих промислових підприємствах, які задовольняли цензу, встановленому для П. п. Попереднє зведення матеріалів перепису 1918 була видана ЦСУ в 1920 під назвою «Всеросійський промисловий і професійний перепис 1918 років». Розробка матеріалів П. п. 1918 надзвичайно затягнулася остаточні дані були опубліковані лише в 1926, що понизило її оперативне практичне значення. У 1920 (за станом на 28 серпня) ЦСУ була проведена одночасно з демографічними і з.-х.(сільськогосподарський) переписами П. п.— всеросійський перепис (облік) промислових закладів. Вона охоплювала не лише крупні і середні (так звані цензові) підприємства, але і дрібні, включаючи кустарно-ремісничі заклади.
В умовах нової економічної політики потрібні були статистичні дані, як характеризуючі перші результати неп(нова економічна політика) а, так і необхідні для правильного визначення фінансово-податкових заходів. З цією метою за станом на 15 березня 1923 була проведена всесоюзна міська П. п., така, що охопила крупні і дрібні заклади. Підсумки цього перепису дали характеристику галузевого і географічного розміщення промисловості, енергетичної потужності підприємств і їх концентрації. Це був останній перепис крупної промисловості. Надалі необхідні відомості про роботу крупної промисловості органи ЦСУ стали отримувати на основі державної звітності. Метод переписів зберігся лише для дрібної промисловості, переписи якої були вироблені в 1925, 1927 і 1929 за детальною програмою з врахуванням (вибірково) розмірів виробництва. З 1932 перепису дрібній промисловості вироблялися систематично: з 1932 по 1938 — через кожних 2 роки, з 1939 по 1953 — щорік і потім за 1955. Зведення про роботу підприємств дрібної (підсобною) промисловості органи ЦСУ отримують за даними щорічних звітів тих організацій, на балансі яких перебувають підсобні промислові підприємства. Програмою звіту передбачені дані про вартість продукції, чисельність працівників, фонд заробітної плати, вартість промислово-виробничих основних фондів і виробництві продукції в натуральному вираженні.
Літ.: Ленін Ст І., До питання про нашу фабрично-заводську статистику. Нові статистичні подвиги проф. Каришева, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4; Савінський Д. Ст, Курс промислової статистики, 5 видавництво, М., 1960, гл.(глав) 14; Бакланів Р. І., Адамов Ст Е., Устінов А. Н., Статистика промисловості, 2 видавництва, М., 1970, гл.(глав) 1.
