Переоцінка товарно-матеріальних цінностей, коректування грошової оцінки, що проводиться державними і кооперативними підприємствами, господарськими організаціями (окрім колгоспів) і будівництвами, викликається зміною цін на сировину, матеріали, паливо, готову продукцію і ін. і тарифів на вантажні перевезення, тепло- і електроенергію. П. виробляється на дату введення нових цін і тарифів за даними інвентаризації. Унаслідок різниці між раніше діючими і новими цінами і тарифами має місце або збільшення грошової оцінки товарно-матеріальних цінностей (дооцінка), або її зменшення (зниження ціни). Джерела відшкодування сум зниження ціни і порядок напряму сум дооцінки встановлюються урядом або за його дорученням міністерством фінансів СРСР. Сума зниження ціни в межах нормативів списується на зменшення статутного фонду, а дооцінки — на збільшення цього фонду. На цю величину змінюється норматив власних оборотних коштів (див. Оборотні кошти ). Зниження ціни запасів, прокредитованих банком, відноситься на зменшення заборгованості по позиках, а дооцінка — на збільшення цієї заборгованості. Суми переоцінки кредитів перераховуються Держбанком на спеціальний рахунок державного бюджету. Зниження ціни не наднормативних прокредитованих банком товарно-матеріальних цінностей відшкодовується з власних ресурсів (прибули) підприємств, а в окремих випадках — з бюджету; суми дооцінки цих запасів перераховуються в дохід бюджету. П. товарно-матеріальних цінностей забезпечує єдність і порівнянність планових і звітних даних, реальність віддзеркалення в обліку готівкових оборотних коштів, витрат на виробництво продукції і результатів фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, що має важливе значення для правильного визначення прибули і рентабельності, виявлення резервів їх зростання.
