Пелліко (Pellico) Сильвіо (25.6.1789, Салуццо, —31.1.1854, Турін), італійський письменник. Учасник руху Рісорджіменто . В його трагедії «Франческа та Ріміні» (1815, російське переведення 1861) прозвучали героїко-патріотічні мотиви. У 1818—19 редагував передовий журнал «Кончильяторе» («Conciliatore»). У 1820, як учасник змови карбонаріїв, засуджений до страти заміненою 15 роками висновку у фортеці Шпільберг. Звільнений в 1830, П. відійшов від політичної діяльності. Автобіографічний твір «Мої темниці» (1832, російське переведення 1836), виконане внутрішньої гідності, стоїчного терпіння, високо оцінив А. С. Пушкін. Книга переведена на багато мов і сприяла активізації італійського національно-визвольного руху.
Соч.: Scritti scelti, Torino, 1960: у русявий.(російський) пер.(переведення)— Про обов'язки людини, СП(Збори постанов) Би. 1895.
Літ.: Пушкін А. С., Про обов'язки людини. Вигадування Сильвіо Пелліко, Полн. собр. соч.(вигадування) у 6-ть тт., т. 5, М., 1950, с. 339; Ravello F., Silvio Pellico, Torino, 1954; Kauchtschischwili N., Silvio Pellico e la Russia, Mil., 1963.
