Пархоменко Олександр Якович [12(24). 12.1886, с. Макаров Яр, нині с. Пархоменко району Краснодону Ворошиловградської області, - 3.1.1921, с. Вузовци, нині Жашковського району Черкаської області], герой Громадянської війни 1918—1920. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в сім'ї селянина-бідняка. З 1900 робітник Луганського паровозобудівного заводу, активно брав участь в революційному русі, в 1905—07 організував бойову дружину керував хрестовим повстанням в с. Макаров Яр. Неодноразово заарештовувався. У 1916 — один з керівників політичного страйку на Луганському патронному заводі, за що був направлений в армію. Під час Лютневої революції 1917 із загоном революційних солдатів роззброїв Марьінський поліцейська ділянка в Москві. Після повернення до Луганська організував загони Червоної Гвардії, брав участь у встановленні Радянської влади в Донбасі, в боротьбі проти каледінщини і Центральної ради. Влітку 1918 був командиром загону, бронепоїзди і особливоуповноваженим штабу 5-ої Української армії в боях з німецькими окупантами і при обороні Царіцина. З жовтня 1918 особливоуповноважений РВС(Реввоєнрада) 10-ій армії. З січня 1919 Харківський губвоєнком, з березня — уповноважений по постачанню Харківського військового округу; командував групою військ при розгромі грігорьевщини (див. Грігорьева заколот ), потім Харківською кріпосною зоною. З грудня 1919 особливоуповноважений РВС(Реввоєнрада) 1-ій Кінній армії, з квітня 1920 начальник 14-ої кавалерійської дивізії. Загинув в бою з махновцями. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Літ.: Толокольников Р. А., А. Пархоменко, М., 1962.
