Парве Ральф Людвігович (народився 25.6.1919, р. Раквере), естонський радянський письменник, заслуженого на письменника Естонській РСР (1959). Член КПРС з 1947. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. У 1946—51 на журналістській роботі. Друкується з 1936. Лірика перших збірок П. «З душі бійця» (1945), «Про час суворому, прекрасному і дорогому» (1946) пройнята пафосом боргу захисників батьківщини. Потім вийшли збірки «Відкриті ворота» (1958) «Лірична стенограма» (1964), «Стріли вітру» (1969, премія Радянської Естонії, 1970). Автор сатиричних п'єс «Лабіринт блаженства» (1959), «В день семи сплячих» (1964) і документальної драми «Морок означає ніч» (1971, літературна премія Естонської РСР імені Ю. Смуула, 1971), монографії про поета А. Алле (1960), путніх нарисів (у співавторстві с Л. Промет ) і книг для дітей. Перевів твори Р. Бернса, Р. Вєєрта, С. Я. Маршака і ін. Нагороджений 4 орденами.
Соч.: Mottematkad, Tallinn, 1963; Lastevärsse, Tallinn, 1966; Kiindumused, Tallinn, 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Далекі дороги. Ізбр. вірші, Талін, 1956; Вірші, М., 1968.
